Історія щодня

Історія – 12 січня


ЄВРЕЙСЬКІ ПОГРОМИ
12 січня 1919 року Єврейське національне зібрання у Києві винесло на порядок денний наболіле питання – погроми. Єврейські громади разом із слов’янами важко переживали події першої світової війни і подальші революційні зміни.
Євреї воювали і на боці Російської імперії, і на боці Австро-Угорщини. Однак мирне єврейське населення знаходилося в іншому становищі. Воно зазнавало грабежів та насильства. Створювалися єврейські дружини самозахисту, які спочатку намагалися стабілізувати ситуацію. Але і це не допомагало: антисемітські виступи переросли в масові погроми. Селянські повстанські загони, нечисті на руку більшовики, елементи злочинного світу – всі хотіли нажитися на чужому горі, а євреї виявилися найбільш незахищеним народом в УНР. Директорія намагалася боротися з антисемітизмом, створюючи надзвичайні комісії державного масштабу для розслідування погромів і притягнення винних до кримінальної відповідальності. Але всі заходи були вжиті лише на папері.

САНДОМИРСЬКО-СІЛЕЗЬКА ОПЕРАЦІЯ
12 січня 1945 року розпочалася Сандомирсько-Сілезька стратегічна наступальна операція. Перед солдатами була поставлена ​​мета розгромити Кельце-Радомське угруповання ворога, звільнити південь Польщі, вийти до річки Одер і захопити її лівобережний плацдарм. Сандомирско-Сілезький напрямок для німців мав велике значення, оскільки давав вихід до центру Німеччини. Розуміли це й у Ставці Верховного Головнокомандуючого, тому було вирішено діяти так, щоб розтрощити ворога і повернутися з перемогою. Тим більше, що передумови для цього були: наша армія зміцніла і загартувалася за 4 роки ведення війни, поповнилася новою технікою. Чого не можна було сказати про німецьких окупантів, бойовий дух яких був деморалізований, через що і фізичні сили вичерпалися. Завдяки тісній взаємодії танкових частин і авіації воїнам 1-го Українського фронту вдалося захопити знаряддя, танки і міномети супротивника. Було взято в полон 147 тисяч фашистів та знищено 70 ворожих дивізій. Крім того, цей вдалий наступ допоміг просунутися в західному напрямку військам 4-го Українського фронту для здійснення Західно-Карпатської операції. В результаті Сандомирско-Сілезької операції була звільнена значна частина Польщі, а бойові дії тепер відбувалися на території фашистської Німеччини.

ВАСИЛЬ ЕЛЛАН-БЛАКИТНИЙ
12 січня 1894 року народився український поет і письменник, революційний діяч Василь Елланський. Творив під псевдонімом Еллан-Блакитний. Навчався у Чернігівській духовній семінарії, відвідував знамениті «суботи» у вітальні Михайла Коцюбинського, де його перші вірші були сприйняті з доброзичливою увагою майстра. Навчання продовжив на економічному відділенні Київського комерційного інституту, де вже навчався його давній приятель Павло Тичина. Проте інститут не закінчив – у 1917 році Василь з головою пірнув у революційну роботу – революційні гуртки, товариства «Просвіти», участь в організації повітового селянського з’їзду… Усе це закономірно привело Василя Елланського до партії українських есерів. Він став її активістом, а незабаром і головою її Чернігівського губернського комітету. За часів Центральної Ради Василь Михайлович потрапив до Лук’янівської в’язниці за антиурядове звернення «До робітників і селян України». У неспокійні революційні роки Василь Елланський брав участь у створенні підпільної друкарні в Одесі, керував повстанням проти гетьмана в Полтаві, під час наступу Денікіна керував київським боротьбистським підпіллям. Після злиття українських комуністів-боротьбистів з КП(б)У кинув усі свої сили й енергію на організацію культурного відродження в УРСР. Був першим і незмінним редактором урядової газети «Вісті» та додатка до неї – «Література. Наука. Мистецтво», заснував і редагував журнали «Всесвіт» та «Червоний перець». Помер Василь Еллан-Блакитний від серцевої недостатності на 32 році життя. Сталінський режим засудив творчу спадщину, проголосивши письменника «буржуазним націоналістом», «бандитом» і навіть посмертно виніс вищу міру покарання за всю його коротку діяльність. На твори Василя Еллана-Блакитного було накладено жорстку заборону, а його друзі були засуджені і розстріляні. Лише з приходом хрущовської відлиги письменник був реабілітований.

Залишити відповідь

Вподобати Правда ТУТ