Історія щодня

Історія – 4 лютого


– СІЧНЕВЕ ПОВСТАННЯ

Січневе повстання збройний виступ у Києві 16  січня — 22 січня 1918 року, організований Київським комітетом більшовицької партії проти Української Центральної Ради та Української Народної Республіки під час наступу військ радянської Росії на Київ. Січневе повстання тривало сім днів, воно призвело до численних жертв як серед повсталих, так і українських вояків. У ході вуличних боїв було нанесено руйнування місту. Київський комітет більшовиків виконав свою задачу: виступ у Києві затримав нечисленну українську армію, відтягнув на себе війська з Полтавщини і Чернігівщини, що полегшило просування більшовицьких загонів з Росії. Українські сили, стомлені вуличними боями, були не в змозі протистояти військам на чолі з Михайлом Муравйовим, які вже 22 січня зайняли Дарницю і мости через Дніпро та розпочали обстріл міста з важкої артилерії, а за чотири дні, 26 січня  1918 року, повністю оволоділи Києвом. 17 лютого близько 750 загиблих під час повстання було поховано у братській могилі в Маріїнському парку. У жовтні 1927 року над могилою встановили невеликий пам’ятник. У грудні 1967 року на цьому ж місці відкрили новий пам’ятник (із застосуванням барельєфа з довоєнного пам’ятника) роботи скульпторів Василя Вінайкіна і Володимира Климова, архітектор Василь Гнєздилов. У квітні 1923 року на площі біля «Арсеналу» було відкрито пам’ятник на честь робітників заводу «Арсенал» — учасників збройних повстань у жовтні 1917 та у січні 1918 року.

– ЯЛТИНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

Ялтинська конференція — дипломатична зустріч лідерів США, Великої Британії й СРСР 4-11 лютого 1945, аби вирішити проблеми, пов’язані із закінченням Другої світової війни, а також повоєнного ладу.Президент США Ф. Д. Рузвельт, прем’єр міністр Великої Британії Вінстон Черчилль та глава уряду СРСР Йосип Сталін  прибули зі своїми делегаціями до колишнього царського палацу в Лівадії (поблизу міста Ялта у Криму) й ухвалили далекосяжні рішення про подальше ведення війни й повоєнний уклад міжнародних взаємин.Серед важливіших рішень були: участь СРСР у війні проти Японської імперії (таємний протокол), кордони Польщі на сході по лінії Керзона з незначними відхиленнями на користь Польщі, відшкодування Польщі за рахунок німецьких східних територій і утворення в цій країні так званого «уряду національної єдності». Щодо Німеччини схвалено принципи її розчленування, окупаційного режиму та репарацій. У справі створення ООН ухвалено скликати конференцію на квітень 1945 у США, запросити як членів-засновників радянські республіки  Україну  (УРСР)  та  Білорусь  (БРСР) (західні делегації відкинули первісну пропозицію СРСР про участь усіх 16 союзних республік), затверджено принцип одноголосності постійних членів Ради Безпеки ООН у засадничих справах (право «вето» великих держав).

– КЛИМЕНТ КВІТКА

Климент Васильович Квітка (23 січня (4 лютого) 1880, Хмелів, нині Сумської області — 19  вересня  1953,  Москва)  — український музикознавець-фольклорист. Чоловік Лесі Українки. Впродовж всього життя К.Квітка зібрав понад 6000 українських та кілька сотоень білоруських, румунських, молдавських, російських, грецьких пісень та інструментальної музики. Чимало записав їх з голосу Лесі Українки («Народні мелодії з голосу Лесі Українки записав та упорядив Климент Квітка» (Ч.1. К., 1917; Ч.2, 1918) та Івана Франка. Вершиною етнографічного шляху К.Квітки є збірник «Українські народні мелодії» (К., 1922)[2], де вміщено 743 пісенних зразки українських пісень. У 1908 році разом з Лесею Українкою та О.Сластіоном записав мелодії українських народних дум. Записи з фоноваликів транскрибував Філарет Колесса, який серед інших записів видав їх під назвою «Мелодії українських народних дум» (1910–1913 рр.). Понад 200 мелодій із записів Квітки використали українські та російські композитори як теми для симфонічно-інструментальних творів. Найвидатніші хорові композиції Миколи Леонтовича («Піють півні», «Козака несуть», «Ой сивая зозуленька», «Ой устану я в понеділок» та ін.) створено на мелодії, які записав К.Квітка. Ім’я К.Квітки має Науковий центр народної музики при Московській консерваторії. За життя К.Квітка надрукував 40 досліджень з музичного фольклору, рецензій, збірників народної музики. Наукова ерудиція дозволяла вченому працювати в галузі порівняльного музикознавства не лише всіх слов’янських, а й тюркських та угро-фінських народів, хоча головний інтерес його досліджень зосереджувався на українській народній музиці. Більшу частину наукової спадщини Квітки становлять новаторські теоретичні розробки з методології дослідження календарних пісень і народної інструментальної традиції. Розробив нову методику польової роботи, теоретичні основи етномузичної соціології та історико-порівняльного вивчення музики етнічно родинних народів (слов’ян, тюрків та інших).

Залишити відповідь

Вподобати Правда ТУТ