Історія щодня

Історія – 6 січня


– КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО

Кирило-Мефодіївське товариство стало першою українською таємною організацією, що виникла на зламі 1845-1846 pp. В історичній літературі та джерелах зафіксовані такі назви цієї організації: «Слов’янське товариство св. Кирила і Мефодія», «Кирило-Мефодіївське братство», «Україно-слов’янське товариство», «Кирило-Мефодіївське товариство». Склад учасників організації засвідчує демократизацію національного руху й розширення його соціальної бази. Ядро організації становили 12 осіб, однак її прихильниками та симпатиками було майже 100 осіб. Серед співзасновників товариства виділяються три знакові постаті (Т. Шевченка, М. Костомарова та П. Куліша) які здійснили особливо помітний внесок у розвиток української культури. Хоча й інші «братчики» – це далеко не пересічні особистості. Назва товариства свідчить про прагнення «братчиків» ідейно пов’язати себе із діяльністю давньослов’янських просвітителів, православних святих Кирила і Мефодія. Члени товариства мали своїми відзнаками персні з викарбуваними іменами цих святих та відповідною іконкою.Ідеологія Кирило-Мефодіївського товариства була поєднанням ідей трьох рухів – українського автономістського, польського демократичного та російського декабристського. Ця ідеологія мала синкретичний характер, адже П. Куліш наголошував на національному моменті, М. Костомаров – на загальнолюдському (християнському), а Т. Шевченко – на соціальних аспектах.

– УКРАЇНСЬКІ ГРОШІ

Безпосередня робота з виготовлення українських грошей розпочалася в квітні 1991 року за двома напрямами: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет. Дизайн гривень був розроблений українськими художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим під безпосереднім керівництвом В.П.Матвієнка. Вже в вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше замість 3 гривень було випущено 2, 25-ти – 20 гривень. Згідно з постановою Президії Верховної Ради України «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України» від 10 грудня 1991 року Національний банк України встановлював детальні ознаки купюр всіх номіналів, а Голова Правління НБУ отримав повноваження підпису до друку зразків банкнот. 2 березня 1992 року були затверджені номінали монет: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 копійок і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок в обіг випущені не були. 14 листопада 1991 року Президія Верховної Ради України прийняла постанову «Про національну валюту на Україні». Цим документом передбачалось введення в обіг на території України національної валюти в І півріччі 1992 року. Тому заходи з виготовлення гривні здійснювались у прискореному темпі. Ще 23 жовтня 1991 року було підписано контракт з «Кенедієн Банкнот Компані» на виготовлення гривні. Проте достатніх потужностей для якісного друку щонайменше 1,5 млрд. необхідних банкнот фірма не мала. Отже, за згодою Леоніда Кравчука, 18 січня 1992 року у Києві було укладено контракт з англійською фірмою «Томас Де Ла Рю». Від Національного банку його підписав тодішній голова НБУ В.П.Матвієнко. Він же затвердив до друку купюри номіналом 50 і 100 гривень.

– ВАСИЛЬ СТУС

Василь Семенович Стус — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно). За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув. Закінчивши у 1959 році навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Під час навчання і служби став писати вірші. 12 січня 1972 р. — поета вперше заарештовано.У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв’язень, Василь Овсієнко поруч із цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.

Залишити відповідь

Вподобати Правда ТУТ