Україна щодня. Історія

Україна щодня. Історія – 24 жовтня


  • ЗАХОПЛЕННЯ ХАРКОВА

1941 року німецькі війська захопили Харків. Харківська окупація відрізнялася особливою жорстокістю. Якщо у інших окупованих містах України влада здійснювалася цивільними органами, то у прифронтовому Харкові загарбники створили спеціальні органи військового управління. Така складна структура органів управління була направлена, у першу чергу, на повну деморалізацію місцевого населення.

Вже з перших днів після захоплення міста почали проводити публічні страти людей на центральних вулицях Харкова. Жертвами такого насильства ставали справжні чи уявні учасники радянського руху спротиву. Населення міста збиралося на головній площі Харкова, після чого покараних до страти вішали на балконі будівлі обкому. Такі жахливі події викликали серед населення справжню паніку.

Взимку 1942 року на вулицях міста з`явилися спеціальні автомобілі з герметичними кузовами, які призначалися для знищення людей — газенвагени. У народі такі машини прозвали «душогубками». У душогубки насильницькі заганяли до 50 чоловік, які через отруєння чадним газом помирали у неймовірних муках. Харків переніс багато страждань за час німецької окупації.

Окрім жахливих методів знищення мешканців Харкова, нацисти вербували спеціалістів до Німеччини, де знущались над ними та катували. Військовополонених, незважаючи на Женевську конвенцію стосовно гуманного відношення до військовополонених, розстрілювали та спалювали живцем. Сильно постраждали і харківські євреї – у Дрогобицькому Яру було розстріляно понад 11 тисяч осіб. Переніс Харків і страшенний голод, який став наслідком того, що місцева влада зовсім не переймалася проблемами постачання у місто харчів. Від голоду померло понад 13 тисяч харків`ян. Визволено Харків було 23 серпня 1943 року.

  • ВШАНУВАННЯ РОКСОЛАНИ

В 199 році в Рогатині було відкрито пам`ятник Роксолані. Роксолана – Анастасія Лісовська – була улюбленою дружиною султана Османської імперії Сулеймана І Пишного. У 1518 році на рідне місто Анастасії Лісовської, Івано-Франківськ, напали кримські татари та Анастасія потрапила у полон. Згодом вона опинилася у султанському гаремі і стала наложницею.

У 1530 році Сулейман одружився на Роксолані. Весілля було дуже гучним. Одразу ж після нього Роксолані було надано статусу баш-кадуни − головної та фактично єдиної дружини Сулеймана. Роксолана була однією з найосвіченіших жінок свого часу, бажаною коханкою, розумною та цікавою співрозмовницею, досвідченою у державних справах та мистецтвах.

У якості дружини Сулеймана Роксолана мала неабиякий вплив на свого чоловіка, а відтак, і на політику Османської імперії. За сприяння Роксолани на турецький престол зміг піднятися її син Селім II, а Роксолана, як валіде (султанша-мати), мала змогу відігравати при ньому велику роль.

  • ПЕТРО ДУЖИЙ

1997 року помер український письменник, референт пропаганди ОУН, почесний громадянин Львова Петро Дужий. У 1932 році разом із старшими учнями Рава-Руської гімназії був прийнятий у підпільну організацію Юнацтва ОУН, де проходив ґрунтовну підготовку з різних навчальних і політичних дисциплін.

Вже в 1934 році Петра Дужого вперше заарештувала польська поліція за участь у масових акціях. Його заслали до тюрми «Бригідки», але вийшовши звідти, невдовзі він був арештований вдруге. У 1937 році Петро Дужий закінчив Львівську гімназію і восени став студентом Академії Закордонної Торгівлі у Львові. Та вже наступного року він втретє потрапляє до «Бригідки». Після входу в Галичину Червоної армії, Петро Дужий переїздить на Холмщину, де працює в освітніх структурах.

У 1941 році його зараховують у похідну групу членів ОУН, яка мала виконувати найвідповідальніші завдання, зокрема – проголошення Акту державності в Києві. Але група була затримана німцями і перевезена в тюрму на Лонцького у Львові. У Львові Петро Дужий перейшов у підпілля та був залучений до праці в Головній Організаційній референтурі ОУН з обов’язками інструктора. У травні 1942 року він став заступником крайового провідника ОУН на південних землях України і організаційним референтом.

Влітку 1943 року Дужий переїздить в район Холодноярщини, де займається організацією загонів УПА. Але і там його схопили німецькі служби. Двічі втікав невдало, а на третій раз, коли Дужого везли в крематорій на страту, втекти таки вдалося. Восени 1944 року Петра Дужого приймають до складу Головного Проводу ОУН на пост референта пропаганди і головного редактора часопису ОУН «Ідея і Чин». Працює також секретарем Президії Української Головної Визвольної Ради та у головному штабі УПА. У 1945 році у селі Дев’ятники Дужого арештовує НКВД, військовий трибунал засуджує його до смертної кари, яку згодом замінили на 20 років ув’язнення.

У 1960 році Петра Дужого звільнили і поселили під суворий контроль у Запоріжжі. Згодом він повернувся до Львова. Незважаючи на постійний контроль та шпигування Петро Дужий у післятабірний період продовжує свою культурно-просвітницьку та організаційну діяльність, яку широко розгорнув після здобуття Україною незалежності. Окрім цього Петро Дужий займався літературною діяльністю та публіцистикою. У 1996-97 роках виходять його книги «Степан Бандера – символ нації», «За яку Україну боровся Степан Бандера» та «Генерал Тарас Чупринка», а також ряд його спогадів, нарисів та оповідань.

Залишити відповідь

Вподобати Правда ТУТ