Україна щодня. Історія

Україна щодня. Історія – 27 листопада


  • КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ

27 листопада 1998 року у Москві відбулося урочисте відкриття Культурного центру України. Постанову про його створення Кабінет Міністрів України підписав ще у 1993-му, проте до листопада 1998-го тривала реконструкція будівлі для центру. Головною метою створення Культурного центру було зміцнення міжнародного авторитету України, а також популяризація української мови, культури та літератури. Одним з основних своїх завдань Центр бачить у ознайомленні російської громадськості з історією і сучасністю України, наукою і культурою нашої країни.

У жовтні 2005-го при Культурному центрі була відкрита Українська недільна школа. Окрім того, при Центрі працює бібліотека імені Богдана Ступки, проводяться курси української мови, діє меморіальна кімната Тараса Шевченка і Михайла Грушевського. У вересні 2016-го громадяни Росії заблокували роботу Центру, а 22 листопада було вчинено напад, під час якого спалили національний прапор України.

  • ОЛЕСЬ БЕРДНИК

27 листопада 1926 року народився український письменник-фантаст, учасник правозахисного руху, один з засновників Української Гельсінської групи, теософ Олесь Бердник. Брав участь у Другій Світовій війні в якості рядового з 1943 по 1945 роки, був поранений, після перемоги повернувся в рідне село. Школу йому довелося закінчити екстерном в 1949 році. Після цього Бердник приймає рішення відправитися до Києва для навчання в студії при театрі імені Івана Франка. Почавши студентське життя, молодий Бердник бере активну участь в кампанії по боротьбі з космополітизмом. Він бере слово на відкритих партійних зборах театру, де кидає виклик театральній адміністрації з приводу доносів від колег і переформатування п`єс під «замовлення» вищестоящих органів.

У 1950 році Олесь потрапляє за ґрати за статтею «зрада батьківщині» на десять років. Кращі роки письменника проходять в колоніях на території Росії – Печорської, Воркутинської і Карагандинської. У 1953 році Олесь при спробі втечі був затриманий і отримав додатковий термін на десять років ув`язнення в тюрмі закритого типу. У 1955 році, за два роки після смерті Сталіна, «хрущовська відлига» добралася і до ув’язненого Бердника. Він був помилуваний і повністю реабілітований. Вийшовши на свободу, Олесь починає друкуватися. До 1972 року побачили світ близько 20 його фантастичних романів і повістей. Це «Стріла часу», «Шляхи титанів», «Поза часом і простором», «Поєдинок на астероїді», «Зустрічі над прірвою», «Законсервована планета», «Чаша Амріти», «Вогнесміх», «Привид іде на Землю» і багато інших. Однак за ним як і раніше невпинно спостерігають спецслужби.

Навесні 1972 року при обшуку на квартирі друга Миколи Руденка, у якого Бердник знімав кімнату, співробітники КДБ знаходять рукопис Івана Дзюби і дві друкарські машинки. Письменника знову заарештовують. У катівнях КДБ він оголошує голодування, не визнаючи свою провину і вимагаючи повернути вилучене майно. Йому вдається достукатися до першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. За два тижні письменника звільнили, повернули друкарські машинки, але рукописи знищили, а твори припинили публікувати.

У 1974 році письменник звертається за дозволом виїзду з країни, але йому відмовляють. З 1976 року всі книги Бердника вилучаються з громадських бібліотек, книгарень, бібліотечних фондів. За кілька місяців група українських громадських на чолі з Олесем Бердником організовує «Українську Гельсінську групу», що ще сильніше привертає увагу КДБ, У 1979 році письменника знову заарештовують, інкримінуючи йому «антирадянську пропаганду». Суд визнає його «небезпечним рецидивістом» і дає новий термін 6 років суворої колонії і 3 роки заслання.

У 1984 році Бердник був амністований, давши згоду написати «покаянну» статтю в газету «Літературна Україна». Перебудова дала романам Бердника нове дихання. Більш того, він стає «виїзним». У 1989-1993 роках Олесь Бердник відвідує Тибет, Індію, Канаду, США. Його твори стають більш філософськими і теократичними. Він зустрічається з читачами, бере участь в літературних вечорах, багато їздить по Україні. Серце, зношене таборами і висілками, дає перші збої. У 1997 році відбувається другий інсульт, після якого Олесь Бердник позбавляється мови. Тепер він не може вставати з ліжка. В такому стані проходять болісні шість років. 18 березня 2003 року письменника не стало. Його сім`я виконала його заповіт, поховавши у дворі власного сільського будинку.

  • БОРИС ПАТОН

27 листопада 1918 року народився знаменитий вчений у галузі металургії і зварювальних процесів – Борис Патон. Освіту здобував у Київському політехнічному інституті. У перші воєнні роки працював інженером електротехнічної лабораторії на заводі «Червоне Сормово» в Горькому. Із 1942 року вирішив підніматися кар`єрними сходами в інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона. Успішно пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора всієї організації.

У 1986-1994 роках Борис Патон обіймав посаду голови Міжвідомчої наукової ради з проблем науково-технічного та соціально-економічного прогнозування при Президії Академії наук України. Крім цього Борис Патон був головою Комітету з міжнародної Ленінської премії, членом Академій наук Боснії та Герцоговини, Чехословаччини, Індії, Казахстану, Американського зварювального співтовариства, головним редактором багатьох періодичних видань на тему зварювання та металургії.

Основні аспекти, в яких Борис Патон досяг значних успіхів – металургія зварювання, автоматичне та напівавтоматичне зварювання під флюсом, керівництво зварювальними процесами, створення зварювальних роботів. Виступив творцем ідеї методу електрозварювання м’яких тканин, за що в 2004 р. отримав Державну премію з галузі науки і техніки.

Залишити відповідь

Вподобати Правда ТУТ