Україна щодня. Історія

Україна щодня. Історія – 28 листопада


  • ОБОРОНА БУШІ

28 листопада 1654 року 30-ти тисячне польське військо розпочало облогу подільського міста-фортеці Буші. Головною метою поляків було повернення міста під владу короля Речі Посполитої Яна Казимира, адже, відповідно до Переяславської угоди Україна переходила під владу Росії. У боях під Бушею польське військо очолив коронний гетьман Станіслав Потоцький, польним гетьманом був Станіслав Лянскоронський, а коронним обозним – Стефан Чарнецький. Разом з поляками в облозі міста приймали участь і 1200 німецьких волонтерів з Марієнбургського полку, та два угорські полки на чолі з полковниками Денхофом та Пеперзном.

Військо оборони очолили полковники Махачинський, Михайло Зеленський, сотники Гречка та Завистний. А в самому місті перебувало не більше 8 тисяч осіб. Проте і з такими силами городянам вдалося тримати оборону 2 дні. За свідченнями очевидців, навіть коли ворог зайшов до міста, його жителі, аби не потрапити до рук поляків, почали самі підпалювати будинки і кидатись у вогонь.

Польський історик В. Каховський засвідчує, що одні жінки й дівчата разом з дітьми добровільно гинули у полум`ї, інші — топилися в глибоких криницях. 30 листопада оборонці підірвали себе разом з фортецею. Така героїчна оборона міста навіть надихнула українського класика Михайла Старицького написати історичну драму «Облога Буші», яка побачила світ у 1899 році. Сьогодні на місті запеклих боїв козаків зі шляхтою розташований Державний історико-культурний заповідник «Буша».

  • МАШИННО-ТРАКТОРНА СТАНЦІЯ

28 листопада 1928 року у Березівському районі Одеської області на базі тракторної колони зернорадгоспу імені Т.Г. Шевченка було створено першу в Радянському Союзі машинно-тракторну станцію. Ідея створення МТС виникла ще на початку 20-х років, адже саме у той період суттєво збільшилася кількість машин і знарядь в прокатних пунктах. Відтак, виникла потреба в їх технічному обслуговуванні. У серпні 1927-го колегія Наркомзему УРСР запропонувала радгоспу ім. Шевченко перейти до нового повного циклу обробітку земель. В результаті була створена тракторна колона, яка обслуговувала 250 селянських дворів.

Нова організація посівів і збору врожаю дозволила селянам зібрати на 40% більше звичайного. Довівши свою ефективність, у листопаді 1928 р. тракторні колони радгоспу імені Т. Г. Шевченка були об’єднані у першу в СРСР МТС. Після позитивного досвіду Одещини МТС почали створювати по всій країні. В 1929 р. з метою централізації їх роботи було прийнято рішення про створення «Всесоюзного центру машинно-тракторних станцій». Так, після передачі всіх кооперативних МТС у державну власність держава отримала контроль над усіма результати сільськогосподарського виробництва. І тільки в 1958 р. сільськогосподарська техніка була продана колгоспам, а МТС були реорганізовані у ремонтно-технічні станції.

  • АЛЛА ГОРСЬКА

28 листопада 1970 року померла Алла Горська – українська художниця-шістдесятниця та відомий діяч правозахисного руху. Навчалась на живописному факультеті Київського художнього інституту у майстерні Сергія Григор’єва. Влітку 1952 року одружилася зі студентом цього ж вузу Віктором Зарецьким, працювала за фахом у галузі станкового й монументального живопису. Її твори експонувалися на виставках, 1959 року за роботи шахтарського циклу Аллу Горську прийняли до Спілки художників.

У 1961-1965 роках разом з Лесем Танюком, Василем Симоненком, Іваном Світличним та іншими стала одним з організаторів і активним членом Клубу творчої молоді «Сучасник», який був тоді центром українського національного життя у Києві. У цей же час свідомо перейшла на українську мову. Вихованій у російськомовній сім’ї Горській довелося починати вивчення мови з алфавіту. Алла Горська брала участь в організації літературно-мистецьких вечорів, підготовці щорічних Шевченківських свят. За її активної участю 22 травня 1963 року відбулося покладання квітів до пам’ятника Кобзарю у Києві, яке стало традиційним. Цей захід державно-партійна структура сприйняла як «зухвалу інспірацію буржуазних націоналістів». У 1964-му у співавторстві з Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко створила в Червоному корпусі Київського університету вітраж «Шевченко. Мати».

Вітраж був знищений адміністрацією університету за вказівкою партійного керівництва. Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідейно ворожий, глибоко чужий принципам соціалістичного реалізму. 1965 року було заарештовано багатьох друзів і знайомих Горської, і цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору. Алла Горська матеріально й морально підтримувала родини політв’язнів, листувалася з ними, їздила на судові процеси, організовувала збори коштів на допомогу сім’ям засуджених, організовувала зустрічі з тими, хто повертався з таборів.

В 1965-68 роках брала участь у акціях протесту проти розправ над українськими правозахисниками – Богданом і Михайлом Горинями, Опанасом Заливахою, Святославом Караванським, Валентином Морозом, В’ячеславом Чорноволом та іншими. У квітні 1968 року Алла Горська поставила свій підпис під листом-протестом діячів науки і культури до тодішніх керівників СРСР у зв’язку з незаконними арештами і закритими судами над дисидентами.

Почалися адміністративні репресії проти «підписантів», кагебістський тиск, Горську виключили зі Спілки художників. 28 листопада 1970 року Аллу Горську було вбито в помешканні її свекра у Василькові Київської області. Вбивство приписують КДБ, який нібито мстився Горській ще за оприлюднення разом з Лесем Танюком та Василем Симоненком фактів масових розстрілів киян у Биківнянському лісі. Похорон Горської 7 грудня 1970 на Берковецькому цвинтарі у Києві перетворився на мітинг протесту проти існуючого комуністичного режиму в Україні. В вже у січні 1972-го, здійнялася найбільша хвиля арештів учасників руху опору, що значною мірою ослабило українську духовну та інтелектуальну еліту.

Залишити відповідь

Вподобати Правда ТУТ