Коли на голові чи лапах вашого кота з’являються круглі лисини з лусочками, а шерсть ламається, ніби сухі гілочки восени, серце стискається від тривоги. Це класичний лишай, або дерматофітоз, грибкове зараження, яке вражає до 90% випадків через Microsporum canis. Найшвидший шлях до одужання — негайний візит до ветеринара для комплексного лікування: системні препарати на кшталт ітраконазолу по 5 мг/кг щодня в пульсовому режимі, топічні шампуні з міконазолом двічі на тиждень та ретельна дезінфекція дому. Без цього спори гриба розмножуються, перетворюючи вашу оселю на інкубатор хвороби.
Хвороба не просто косметична — вона заразна для людей, особливо дітей та імуноослаблених, і може протривати місяці без терапії. У 2026 році рекомендації ветлікарів еволюціонували: акцент на комбіновану терапію з моніторингом культур грибів, щоб підтвердити вилікування двома негативними тестами. Ваш котик повернеться до муркотіння за 4–8 тижнів, якщо діяти рішуче й точно.
Грибкові спори чіпляються за шерсть, ніби невидимі павутини, і виживають у пилу до 18 місяців. Тому лікування лишаю у кота вимагає не лише мазей, а й стратегії на кшталт військової операції: атакувати зсередини й зовні, очищати терени. Розберемо все по поличках, щоб ви стали справжнім захисником свого пухнастого друга.
Що ховається за назвою “лишай у котів”: причини та види
Лишай у кота — це не один монстр, а сімейство дерматофітів, грибків-руйнівників, що харчуються кератином шкіри та шерсті. Головний лиходій — Microsporum canis, відповідальний за понад 90% випадків у кішок по всьому світу. Інші гравці: Trichophyton mentagrophytes чи Microsporum gypseum з ґрунту. Спори проникають через мікротріщини в шкірі, особливо коли імунітет ослаблений стресом, паразитами чи голодом.
Зараження відбувається блискавично: контакт з хворою твариною на прогулянці, брудним лотком чи навіть вашими руками після контакту з вуличним котом. Інкубаційний період — 1–3 тижні, коли спори проростають у гіфи, руйнуючи волосяні фолікули. У кошенят до 1 року ризик у 10 разів вищий через недорозвинений імунітет, а в перських чи ангорських порід — через густу шерсть, що маскує проблему.
Види лишаю відрізняються агресивністю. Стригучий (мікроспорія) — найпоширеніший, з круглими плямами 4–6 см. Рідше трапляється трихофітія з глибшими ураженнями чи геотрихофітія від ґрунту. У 2025 році ABCD guidelines підкреслюють: навіть безсимптомні носії поширюють спори щіткою чи лежанкою.
Симптоми лишаю у кота: від першого сигналу до кризи
Спочатку котик просто чухається частіше, ніби переслідує привида. На голові, вухах чи лапах утворюються “сигаретний попіл” — сіруваті лусочки з ламкою шерстю по краях. Плями круглі, з червоним обідком, діаметром від горошини до долоні, і можуть зливатися в суцільні лисини на спині чи хвості.
Свербіж помірний, але кошенята деруть себе до крові, провокуючи бактеріальні інфекції. Кігті стають шорсткими, ламкими, ніби потертими наждачкою. У важких випадках — генералізована алопеція, млявість, лихоманка. Довгошерсті коти часто виглядають нормально, але культура підтвердить спори в шерсті.
Не плутайте з алергією чи блохами: лишай не проходить від крапель, а поширюється. Раннє виявлення — ключ, бо без лікування спори заполонюють дім за тижні.
Діагностика лишаю: науковий підхід, а не домисли
Ваш ветеринар не вгадає — візьме зішкріб з краю плями чи щітку для макрокультури. Лампа Вуда блимає зеленим для 50% M. canis, але це лише скринінг. Золотий стандарт — культура на Сабоура агарі: 7–21 днів очікування колоній з характерним ароматом.
Сучасні інструменти 2026: ПЛР для ДНК гриба (швидко, але фальшпозитивні на мертві спори) чи цитологія з калькофлюором для гіф під мікроскопом. Диференціал: демодекоз, нотоедроз чи ендокринні хвороби. Два негативні культури через 1–3 тижні — сигнал “чисто!”.
У багатокотних домах тестуйте всіх: субклінічні носії — 30% випадків поширення.
Комплексне лікування лишаю у кота: ваш план перемоги
Одиночні мазі — це як краплі від цунамі. Тільки тріада: системні антимікотики, топічні засоби та середовищна гігієна. Тривалість — мінімум 6–10 тижнів, до двох негативних культур. Ветеринар розрахує дозу за вагою, віком та FIV-статусом.
Спочатку стрижіть уражені зони (не більше 2 см, одноразові машинки!), утилізуйте шерсть у герметичному пакеті. Купайте двічі на тиждень протигрибковими шампунями, уникаючи стресу — коти ненавидять воду, але це вбиває спори на шерсті.
Системні препарати: удар по кореню
Ітраконазол — фаворит: 5 мг/кг/добу перорально, пульсовий режим (7 днів прийом/7 перерва, 3–5 циклів). Ефективність 90%, безпечний з 6 тижнів віку. Тербінафін 30–40 мг/кг/добу — альтернатива для рецидивів, проникає в шерсть на тижні. Флуконазол 5–10 мг/кг для ниркових хворих.
Моніторте печінку: апетит, блювота — сигнали. Грисеофульвін відійшов у минуле через токсичність.
Топічні засоби: зовнішній бар’єр
Шампуні з 2% міконазолом + 2% хлоргексидином або 0,2% енілконазолом — двічі на тиждень, весь корпус. Лайм-сульфурні дипи (в США) чи спреї з клотримазолом (Стоп Лишай в Україні). На фокус — креми з тербінафіном двічі на добу.
Імуностимулятори та вітаміни прискорюють ремісію у ослаблених котів.
Ось таблиця ключових препаратів для порівняння:
| Препарат | Тип | Доза для котів | Тривалість | Побічні ефекти |
|---|---|---|---|---|
| Ітраконазол (Itrafungol) | Системний | 5 мг/кг/добу, пульс | 6–10 тижнів | Рідко анорексія |
| Тербінафін (Lamisil) | Системний | 30–40 мг/кг/добу | 4–8 тижнів | Вимотування, свербіж |
| Міконазол + хлоргексидин шампунь | Топічний | 2x/тиждень, весь корпус | До негативних культур | Подразнення (рідко) |
| Енілконазол розчин | Топічний | 0,2%, 2x/тиждень | 6+ тижнів | Запах |
Дані з VCA Animal Hospitals та ABCD guidelines (abcdcatsvets.org, оновлено 2025). Оберіть з ветеринаром, бо генетика грибів впливає.
Дезінфекція дому від спор лишаю: не пропустіть жодного куточка
Спори — як партизани: ховаються в килимах, меблях, лотку. Щоденний пилосос (з HEPA-фільтром, мішок у гермозамок!), вологе прибирання. Дезінфекція: відбілювач 1:10 (500 мл на 4 л води) на тверді поверхні, 10 хв експозиція, сполоснути.
Прання лежанок при 60°C+, кварцова лампа чи пароочисник. Обмежте кота в ванній чи кухні — легких для очищення. У притулках комбінують з P. oligandrum — натуральним засобом, що блокує гриби. Повний цикл — 4 тижні, бо спори виживають до року.
Типові помилки при лікуванні лишаю у кота
Помилка 1: Самолікування йодом чи алое — спори не вбивають, лише маскують, провокуючи резистентність. Йод токсичний для кошенят, веде до опіків.
- Ігнор системних ліків: топіка виліковує 20–30%, комбо — 90%+.
- Раннє припинення: без культур рецидив у 50% випадків.
- Не дезінфікувати: спори в домі заражають повторно.
- Не тестувати родину: безсимптомні коти — джерело.
- Стрес від купання: робіть м’яко, з іграшками.
Ці пастки коштують місяців мук. Ветконтроль — ваш щит.
Профілактика лишаю у котів: будуйте фортецю здоров’я
Вакцини від M. canis (як у Європі) зменшують тяжкість, але не 100%. Квартальні дегельмінтизації, преміум-корм з омега-3 для шкіри. Регулярні огляди лампою Вуда, уникнення вуличних котів. У багатотваринних домах — щомісячні культури.
Для кошенят — зоонозний бар’єр: рукавички, окрема кімната. Стрес — ворог імунітету, тож феромони чи іграшки в пріоритеті.
Лишай у кота та люди: як захистити родину
Спори проникають на вашу шкіру, викликаючи кільцеві плями з свербом — особливо у дітей чи діабетиків. Мийте руки милом, носіть рукавички при обробці. Якщо з’явився висип — до дерматолога, бо зоонозний лишай лікується аналогічно.
Ізоляція кота в окрему кімнату на час терапії рятує сім’ю. Успіх — у дисципліні: ваш мурчик мурчить, дім чистий, всі щасливі. Тримайте курс!
