Гранітні гіганти, що звисають над Чорним морем, манять тисячі очей щороку. Потьомкінські сходи в Одесі ховають рівно 192 сходинки, розподілені на десять потужних прольотів. Ця цифра не просто статистика — вона народилася з грандіозного задуму XIX століття, коли вісім нижніх ступенів довелося принести в жертву розширенню порту. Піднімаєшся ними, і світ ніби розступається: зверху море здається ближчим, а знизу — місто панорамою мрій.

Ці сходи не просто шлях від Приморського бульвару до гавані — вони пульс Одеси, де грає джаз вітру, а хвилі шепочуть секрети. Спочатку їх налічувалося двісті, але час і урбаністика скоригували рахунок. Сьогодні 192 сходинки несуть на собі історію бунтів, кінокадрів і мільйонів кроків туристів. Розбираємося, чому ця конструкція заворожує досі.

Кожен проліт — як глава епічної саги, з майданчиками для перепочинку, що роблять підйом легким, ніби польотом. Нижній марш скромніший — тринадцять ступенів, другий — дев’ятнадцять, а далі йде ритм по двадцять. Така асиметрія додає шарму, перетворюючи прогулянку на пригоду.

Народження гіганта: від ідеї до гранітної реальності

Уявіть Одесу 1825 року — порт кипить, але шлях від моря до центру нагадує дику стежку. Генерал-губернатор Михайло Воронцов, той самий князь з орденами на грудях, вирішує змінити це. Кажуть, сходи стали подарунком дружині Єлизаветі, яка втомилася дертися крутими схилами. Проект лягли на папір Франческо Боффо, Аврааму Мельникову та Потьє — майстрам класицизму, що мріяли про перспективу, як у римських амфітеатрах.

Будівництво розтягнулося з 1837 по 1841 рік. Інженери Джон Аптон і Юрій Морозов копали фундамент на вапнякових палях, закладали склепінчасті аркади — три поздовжні коридори й дев’ять поперечних. Матеріал — місцевий вапняк, міцний, як одеський гумор. Вартість шокувала: 800 тисяч карбованців, ціле багатство. Але результат перевершив очікування — сходи стали віссю міста, з’єднуючи небо й море в єдине полотно.

Спочатку їх звали Гігантськими, потім Рішельєвськими на честь попередника Воронцова, згодом Бульварними. Назва “Потьомкінські” прилипла 1955-го, після гучного кінохіта. Ця еволюція імен відображає пульс епох: від імперської помпезності до радянської пропаганди.

Архітектурний фокус: чому сходи грають з очима

Головний трюк Потьомкінських сходів — оптична ілюзія, геніальний хід Боффо. Нижня платформа розлога — 21,7 метра шириною, верхня стискається до 12,5. Стоїш унизу — парапети здаються паралельними, сходинки множаться в нескінченність. Згори видно лише майданчики, ніби сходів і немає. Довжина 142 метри, перепад висоти 27 — цифри сухі, але ефект живий, як морська бриза.

Кут нахилу вивірений математично: не стрімкий, щоб не виснажувати, але динамічний. Майданчики — паузи для дихання, по десять на всю конструкцію. Драматург Олександр Островський писав з Одеси: “Двісті сходинок, а входиш легко”. Цей ефект робить сходи не бар’єром, а запрошенням до подорожі.

• Перспективна будова: Ширина змінюється поступово, створюючи ілюзію рівності.
• Матеріали: Вапняк перейшов у граніт 1933-го, додаючи рожевого сяйва.
• Освітлення: Нічні ліхтарі підкреслюють каскад, перетворюючи на сцену.

Після списку розумієш: це не просто сходи, а архітектурний перформанс. Туристи фотографують ілюзію годинами, а фотографи ловлять кути для шедеврів.

Міфи про кількість: 192 чи двісті?

Запит “Потьомкінські сходи скільки сходинок” мучить гугл щодня. Відповідь однозначна: 192, зафіксовано uk.wikipedia.org. Спочатку двісті — по двадцять на проліт, аж до води. Але 1933-го, розширюючи Приморську вулицю й порт, засипали вісім нижніх. Вони досі там, під асфальтом, як прихований скарб.

Міфи множаться: хтось рахує 200, ігноруючи історію; інші плутають з фунікулером. Реальність — десять прольотів, з варіаціями: перший 13 сходинок, другий 19, решта по 20. Це додає автентичності, ніби сходи живі, дихають з містом.

1. Перевірте таблички на місці — офіційна цифра викарбувана.
2. Підрахуйте самі: від бульвару вниз, з паузами на фото.
3. Порівняйте з історичними фото 1840-х — різниця в видноті.

Такий підрахунок не нудний — він занурює в шар минулого, де кожен ступінь шепоче історію.

Кінематографічна зірка: візок, що змінив усе

Світ дізнався про сходи 1925-го завдяки “Броненосцю Потьомкін” Сергія Ейзенштейна. Сцена розстрілу на сходах — візок з дитиною котиться вниз, натовп у паніці — шокувала глядачів. Насправді бунт 1905-го стався на молу, але режисер обрав сходи для драми. Кадри стали іконою монтажу, вплинувши на Гічкока й Спілберга.

Фільм зробив сходи глобальною іконою. 2015-го Європейська кіноакадемія поставила табличку “Скарб європейської кінокультури”. Сьогодні фанати паломництвом сюди, повторюючи сцени на смартфонах. Одеса пишається: сходи — не декорація, а герой кіноісторії.

Фунікулер: ліфт для ледачих і закоханих

192 сходинки — виклик, особливо в спеку. Поруч фунікулер, врятований від забуття. Перший з’явився 1902-го, 1971-го замінили ескалатором, а 2005-го відкрили сучасний — два вагони по 10 місць, 70 секунд у дорозі. Після аварії 1997-го його відродили до 211-річчя Одеси.

Їдеш, милуючись панорамою: порт, яхти, горизонт. Ідеально для бабусь з сумками чи пар з морозивом. Вартість смішна, а враження — на роки.

Відродження граніту: реставрації через віки

Час не жаліє: ерозія, дощі, натовпи. 1933-го вапняк замінили гранітом, майданчики — асфальтом. 2017-го грандіозна реконструкція: укріпили фундамент, нові сходинки, гранітна плитка замість асфальту. Вартість 22,7 млн грн, за даними odesafilmoffice.org.ua. Відкрили з фанфарами 26 травня.

2024-го тимчасово закрили через війну, але 29 квітня знову гуляй. 2025-го ЮНЕСКО взяло під захист від клімату — дренажні системи в планах. Сходи міцнішають, як Одеса сама.

Туристичний адреналін: забіги, феєрверки, натовпи

Щороку мільйон ніг топче граніт. Забіг “Вгору Потьомкінськими сходами” — рекорд 24,6 секунди, адреналін зашкалює. Фестивалі феєрверків перетворюють майданчики на трибуни, де вибухи танцюють над морем. Тури починають згори: спускаєшся, а гіда розповідає легенди.

Порада від локалів: приходьте на світанку — порожньо, магія чиста. Візьміть воду, зручне взуття. Поруч Дюк де Рішельє дивиться схвально. Це не просто пам’ятка — емоційний заряд для душі.

Щоб відчути масштаб, порівняйте з світовими гігантами. Ось таблиця ключових сходів:

Джерела даних: uk.wikipedia.org, odesafilmoffice.org.ua.

Потьомкінські сходи виграють не кількістю, а душею — ілюзією, історією, одеським шармом. Піднімися раз — і повернешся, бо море кличе, а граніт тримає обіцянки вічності. Тут кожен крок — розмова з містом, що не втомлюється дивувати.