Біля селища міського типу Дружба в Коростенському районі Житомирської області ховається справжнє диво природи – Дружбівський кар’єр. Точні координати цієї перлини: 51.1958° N, 27.9843° E. Колишній промисловый об’єкт перетворився на кришталево чисте озеро з бірюзовою водою, оточене білими кварцитовими скелями, що нагадують тропічний рай. Лише 235 кілометрів від Києва – і ви тут, де скелі височіють на 30 метрів, а вода манить прозорістю.

Смт Дружба, де розташований кар’єр, лежить на північний схід від Коростеня, серед полів і лісів Полісся. Озеро займає центральну частину колишнього кар’єру площею близько 124 гектарів разом із заводом. Білі схили, порослі хвойним лісом, спускаються до води, створюючи ефект невеличкого каньйону. Влітку сюди з’їжджаються тисячі відпочивальників, перетворюючи тихе місце на жвавий пляж.

Ця локація приваблює не лише красою, а й історією: від 1948 року тут добували породи для військових потреб, а нині – ідеальне місце для пікніка чи фотосесії. Дорога до нього проста, але з нюансами, про які розкажу нижче.

Точне розташування та як знайти на мапі

Дружбівський кар’єр нерудних копалин «Кварц» причаївся за 2 кілометри на північний схід від центру смт Дружба. Введіть у Google Maps чи подібний сервіс “Дружбівський кар’єр” – і ви одразу побачите точку. Озеро простягається на 400 метрів у ширину, з основним доступом з південного боку через ґрунтову дорогу від селища. Навколо – густі ліси, що робить під’їзд мальовничим, але після дощу слизьким.

Відмінна риса – білі “гори” з кварциту, видимі здалеку. Якщо орієнтуватися по населених пунктах: від Коростеня 40 км на північний схід по трасі Р28, потім поворот на Дружбу. Місцеві називають його просто “Кварц” чи “Мальдіви”. Геологічно це частина Українського кристалічного щита, де кварцитові родовища формувалися мільйони років.

• Ключові орієнтири: смт Дружба, поворот біля цвинтаря, знак “Не заїжджати” біля заводу (ігноруйте – це до озера).
• Поруч: за 15 км – геологічний заказник “Кам’яне село” з велетенськими валунами.
• Доступність: вільний вхід і парковка, але власник після 2023 року може вводити правила.

Ці деталі роблять пошук легким навіть для новачків. А тепер зануримося в минуле, щоб зрозуміти, як народилося це диво.

Історія від промисловості до туристичного магніту

Усе почалося в 1948 році, коли радянська влада після війни розгорнула видобуток нерудних копалин для відбудови. Дружбівський кар’єр спеціалізувався на кварциті – міцній породі для щебеню, бетонних виробів і військових об’єктів. Підприємство “Кварц” підпорядковувалося Міноборони, постачаючи матеріали для заводів і доріг. Поруч звели комбінат залізобетонних конструкцій, де сировину переробляли на плити та блоки.

Селище Дружба виросло спеціально для робітників: у 1961-му воно набуло статусу смт. Тисячі людей жили тут, чуючи гул екскаваторів. Видобуток тривав до початку 2000-х, коли родовище вичерпалося. Кар’єр заповнили підземні води, перетворившись на озеро. У 2015-му підприємство припинило діяльність, а в 2020-му перейшло до Фонду держмайна. Березень 2023-го – продаж ТОВ “Імуногенетика” за 2,8 млн грн, включно з 132 га землі та 24 будівлями. Станом на 2026 рік місце лишається відкритим для туристів, хоч новий власник планує інфраструктуру.

Ця трансформація – класичний приклад, як промислові рани загоюються природою. З Вікіпедії та місцевих джерел відомо: кар’єр мав площу 124 га, глибина ями сягала 50 метрів. Тепер вода тримає баланс від опадів і джерел, зберігаючи бірюзовий відтінок від відбиття кварциту.

Геологія та унікальна природа озера

Кварцит тут – метаморфована порода з пісковика, міцніша за граніт, з кременистими включеннями. Скелі білосніжні завдяки високому вмісту кварцу (до 98%), що відбиває сонце, створюючи сліпучий блиск. Вода прозора на 10-15 метрів: дно глинне, без мулу чи водоростей, бо мінерали пригнічують ріст.

Глибина озера – до 30 метрів у центрі, що робить його небезпечним для новачків. Температура влітку +22-25°C, риба водиться (короп, окунь), раки ховаються в щілинах. Навколо – хвойні ліси з сосни та ялини, де гніздяться птахи. Екологічно чисте місце, але туризм тисне: сміття накопичується, тож місцеві проводять толоки.

Таблиця ілюструє унікальність: така чистота рідкісна в Україні. Екосистема стабільна, але моніторинг потрібен через туризм.

Детальні маршрути: як дістатися з Києва чи Житомира

Найпопулярніший шлях – авто, бо громадським транспортом морока. З Києва 235 км, 3-3,5 години. Почніть по М07 (Київ-Ковель), до Коростеня (170 км), з’їзд на Р28 до Дружби (40 км). Потім – 2 км ґрунтовкою повз зруйнований завод. Альтернатива: через Радовель для кращої дороги.

1. З Києва авто: М07 > Коростень > Р28 (Олевськ) > Дружба > поворот ліворуч біля вказівника “Кварц”. Бензин ~800 грн туди-назад.
2. З Житомира (150 км): М06 > Коростень > Р28. 2,5 години.
3. Громадським: Поїзд Київ-Коростень (2 год), маршрутка до Дружби (1 год), 2 км пішки. Або дизель до “Діброва Олевська” + велосипед.

Парковка безкоштовна на 100+ авто. Уникайте дощів – дорога розмивається. BlaBlaCar популярний для груп.

Відпочинок на повну: що робити та куди піти

Купання – головне: вода м’яка, як шовк, скелі для стрибків (але обережно!). Пікніки на білих пляжах, SUP чи каяки (оренда від локальних). Ввечері – вогнища, зірки над озером заворожують. Фото з дронів – хіт Instagram. Поруч “Кам’яне село” – валуни розміром з будинок.

Інфраструктура росте: кафе “Лагуна”, лежаки за 100 грн/день, кемпінги від 200 грн. Власник планує готелі, але на 2026 – базово.

Ці перлини роблять поїздку незабутньою. Тепер про ризики.

Безпека, поради та типові помилки новачків

Глибина 30 м – течії та холодне дно вбили кількох: не запливайте самі, рятувальних немає. Скелі крихкі – обвали трапляються. Беріть аптечку, репелент, сміттєві пакети. Влітку +30°C, але ввечері прохолодно. Їжа з собою – магазин у Дружбі.

• Не стрибайте без перевірки глибини.
• Дивіться погоду: туман ховає обриви.
• Еко-порада: забирайте сміття – озеро вмирає від пластику.

З досвіду: приїжджайте в будні – менше натовпу. Орендуйте намет для ночівлі під зорями. Сусідні маршрути: Коростень (музей), Олевськ (замок). Це не просто озеро – портал у світ, де промисловість народила красу.

Насамкінець про майбутнє: з продажем 2023-го (uk.wikipedia.org) власник обіцяє екопарк, але природа лишається королевою. Плануйте поїздку – і відчуйте Полісся на смак.