15 березня 2019 року в новозеландському місті Крайстчерч стався теракт, який забрав життя 51 людини і поранив десятки інших. Австралієць Брентон Гаррісон Таррант, на той момент 28-річний чоловік без попередньої кримінальної історії, здійснив напади на дві мечеті під час п’ятничної молитви. Він транслював першу частину атаки в прямому ефірі на Facebook і заздалегідь опублікував 74-сторінковий маніфест. Цей день став наймасштабнішим терактом в історії Нової Зеландії та одним із найгучніших проявів ультраправого екстремізму в XXI столітті.
Таррант народився 27 жовтня 1990 року в невеликому австралійському містечку Графтон штату Новий Південний Уельс. Дитинство пройшло в умовах сімейних труднощів: батьки розлучилися рано, а в домі матері з’явився партнер, який чинив насильство. Пізніше хлопець переїхав до батька. Після смерті батька від хвороби, пов’язаної з азбестом, Таррант отримав спадщину, яка дозволила йому подорожувати. Він працював персональним тренером, цікавився відеоіграми та інтернет-форумами, зокрема 4chan. Подорожі Європою, за його власними словами в маніфесті, посилили його радикальні погляди на міграцію та іслам.
У 2017 році Таррант переїхав до Нової Зеландії, оселився в Данідіні та отримав ліцензію на зброю категорії A. Він став членом стрілецького клубу і почав активно купувати вогнепальну зброю та боєприпаси. Планування атаки тривало близько двох років. За три місяці до події він обрав конкретні цілі — мечеть Аль-Нур у районі Ріккартон та Ісламський центр у Лінвуді. У січні 2019 року Таррант проводив розвідку за допомогою дрона, знімав місцевість і вивчав розклад молитов онлайн. У машині Subaru Outback він перевозив шість одиниць зброї, включаючи дві гвинтівки стилю AR-15, дві рушниці, додаткові гвинтівки, саморобні запальні пристрої та тисячі набоїв. На зброї та спорядженні були написи з історичними мотивами, неонацистськими символами та гаслами на кшталт «Remove Kebab».
Маніфест під назвою «The Great Replacement» («Велике заміщення») Таррант надіслав десяткам адресатів, зокрема в офіс прем’єр-міністра Нової Зеландії, за хвилини до атаки. У документі він викладав ультраправі погляди, посилаючись на теорію змови про «велике заміщення» білих європейців мігрантами, насамперед мусульманами. Він називав себе етнонаціоналістом та екофашистом, висловлював захоплення Андерсом Брейвіком та іншими правими терористами. Теорія «великого заміщення», яку він пропагував, є конспірологічною і не має наукового підґрунтя — вона використовується ультраправими рухами для виправдання ненависті та насильства. Таррант заперечував, що є нацистом, але маніфест містив неонацистську символіку та заклики до насильства проти «загарбників».
Атака почалася близько 13:40 у мечеті Аль-Нур. Таррант увімкнув трансляцію на Facebook Live, де звучала музика, зокрема сербська націоналістична пісня. Він убив 44 людини в першій мечеті, потім поїхав до Лінвуду, де вбив ще сімох. Загалом загинуло 51 особа віком від 3 до 77 років, серед них чоловіки, жінки та діти. Поранено 40 людей вогнепальною зброєю. Жертви походили з різних країн: Пакистану, Індії, Бангладеш, Фіджі, Нової Зеландії та інших. Багато з них були іммігрантами або біженцями, які шукали безпеки в Новій Зеландії. Таррант планував продовжити атаку в третьому місці — Ашбертоні, але поліція наздогнала його автомобіль і протаранила його близько 13:59. Під час арешту він зізнався, що діяв один, хоча спочатку робив заяви про інших.
Судовий процес виявився швидким завдяки визнанню вини. 26 березня 2020 року Таррант повністю визнав провину в 51 вбивстві, 40 замахах на вбивство та участі в терористичному акті. 24 серпня 2020 року суддя Кемерон Мандер виніс вирок: довічне ув’язнення без права на умовно-дострокове звільнення за кожне з 51 вбивств, а також довічне за тероризм. Це став першим вироком у Новій Зеландії за тероризм і першим довічним без права на УДО в історії країни. Суддя назвав злочини настільки жахливими, що навіть довічне ув’язнення не може повністю спокутувати вину. Таррант відмовився від останнього слова і не заперечував покарання.
Аналіз трендів у ультраправому екстремізмі після 2019 року
Аналіз трендів: як теракт у Крайстчерчі вплинув на глобальну боротьбу з ультраправим екстремізмом
Після подій 2019 року багато країн посилили увагу до внутрішнього тероризму правого спрямування, який раніше часто недооцінювали порівняно з ісламістськими загрозами. У Новій Зеландії швидко ухвалили закон про заборону напівавтоматичної зброї військового зразка, провели програму викупу зброї, яка зібрала понад 56 тисяч одиниць. Соціальні платформи, зокрема Facebook, зазнали критики за повільну реакцію на трансляцію та почали вдосконалювати алгоритми виявлення небезпечного контенту в реальному часі.
- Зріс інтерес до онлайн-радикалізації: форуми на кшталт 4chan та 8chan стали об’єктом пильнішої уваги спецслужб, бо саме там Таррант черпав натхнення та поширював маніфест.
- Міжнародні організації запровадили нові ініціативи — ООН оголосила 15 березня Міжнародним днем боротьби з ісламофобією, а в Новій Зеландії створили дослідницький центр з протидії екстремізму (пізніше фінансування скоротили).
- У багатьох західних країнах посилили моніторинг ультраправих груп, які використовують теорії змови на кшталт «великого заміщення» для вербування. Це призвело до кращої координації між розвідками та платформами, хоча копіювальні атаки все ж траплялися в наступні роки.
- Тренд на «екофашизм», який згадував Таррант, також привернув увагу дослідників: поєднання екологічних ідей з расизмом стало новою формою ідеологічного прикриття для насильства.
Ці зміни показують, що суспільства навчилися швидше реагувати на загрози з боку внутрішніх екстремістів, але повна перемога над ідеологіями ненависті вимагає постійної роботи з освітою, модерацією контенту та підтримкою вразливих спільнот.
Наслідки теракту вийшли далеко за межі Нової Зеландії. Прем’єр-міністр Джасінда Ардерн стала символом співчуття та рішучості, коли назвала напад «одним із найтемніших днів» країни і пообіцяла, що «вони — ми». Мусульманська спільнота Нової Зеландії, яка до того жила відносно спокійно, зіткнулася з хвилею страху, але також отримала широку підтримку від сусідів. Багато сімей жертв приїхали з-за кордону, і трагедія підкреслила, наскільки глобальною стала міграція та наскільки вразливими можуть бути мирні громади.
Законодавчі зміни в Новій Зеландії стали одними з найшвидших у світі: вже за кілька днів після атаки парламент заборонив певні типи напівавтоматичної зброї. Програма викупу зброї пройшла успішно, хоча деякі критики вважали її недостатньою. Королівська комісія з розслідування опублікувала звіт з 44 рекомендаціями щодо покращення розвідки, прикордонного контролю та протидії екстремізму. Більшість рекомендацій уряд взяв до виконання.
Глобально теракт привернув увагу до ролі інтернету в радикалізації. Таррант активно використовував онлайн-ресурси для планування та поширення ідей. Це підштовхнуло платформи до жорсткіших правил модерації контенту, пов’язаного з насильством та ненавистю. Водночас маніфест і трансляція надихнули деяких інших екстремістів у різних країнах, що показало небезпеку «вірусного» поширення ідеологій ненависті.
Для початківців у темі тероризму та екстремізму важливо розуміти, що такі атаки рідко виникають раптово. Вони є результатом поступової радикалізації, де особисті травми, інтернет-еко-камери та спотворене сприйняття реальності сходяться в небезпечну точку. Таррант не мав класичної «терористичної» біографії — він був звичайним молодим чоловіком, який успадкував гроші, подорожував і поступово занурився в онлайн-світ ненависті. Це робить історію особливо тривожною: радикалізація може торкнутися будь-кого, хто шукає прості відповіді на складні соціальні питання.
Для просунутих читачів цікаво простежити паралелі з іншими правими терактами — від Брейвіка в Норвегії до нападів у США. Спільним є використання конспірологічних теорій про «заміщення» та посилання на історичні образи. Водночас Нова Зеландія показала приклад швидкої законодавчої реакції та суспільної єдності, на відміну від деяких інших країн, де подібні події призводили до поляризації.
Сьогодні Брентон Таррант відбуває покарання в новозеландській в’язниці суворого режиму. Його справа залишається нагадуванням про те, як далеко може зайти ідеологія ненависті, якщо її не зупинити на ранніх етапах — через освіту, модерацію контенту та підтримку міжкультурного діалогу. Теракт у Крайстчерчі змінив не лише Нову Зеландію, а й підхід багатьох держав до внутрішньої безпеки та боротьби з екстремізмом у цифрову епоху.
