Масивні кам’яні схили Піп Івана Чорногірського, що здіймаються на 2028,5 метра над рівнем моря, позначають південно-східний край головного хребта Чорногори – найвишого масиву Українських Карпат. Ця вершина простягається на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, точні координати якої 48°02′49″ північної широти та 24°37′38″ східної довготи. Від села Дземброня чи Шибене до її підніжжя – лічені кілометри, а з вершини відкриваються панорами, що змушують завмирати серце: Говерла слідом, Менчул поруч, а в далині – безкраї полонини.

Не плутайте з двома іншими Піп Іванами в Карпатах: Мармароським на кордоні з Румунією (1936 м, Рахівський район Закарпаття) чи Горганським у Надвірнянському районі Івано-Франківщини (2020 м). Чорногірський – той, що манить тисячі туристів щороку своєю пірамідальною формою та руїнами обсерваторії, яка ніби корона на скелястій голові. Тут вітер свище, ніби гуцульська сопілка, а тумани грають у хованки з сонцем, створюючи магію, яку не передати словами.

Чорногора, де царює Піп Іван, простягається на 40 кілометрів між долинами Чорної Тиси та Чорного Черемоша. Вершина входить до Карпатського національного природного парку, де субальпійські луки перемежовуються з осипами з пісковика – породи, що витримала льодовикові епохи. А на самій маківці – залишки ” Білого Слона”, споруди, яка пережила війни й тепер слугує науці та рятувальникам.

Точне розташування: від карти до реальності

Піп Іван Чорногірський – найсхідніша точка Закарпатської області, де кордон з Івано-Франківщиною проходить прямо хребтом. Найближчі села: Дземброня (Верховинський район, Івано-Франківська область) на сході та Шибене (Рахівський район, Закарпаття) на заході. Від Верховини чи Ясіня – 30-40 км асфальтом, далі ґрунтовка до полонин.

Щоб уявити шлях, подумайте про серпантин, що петляє між смерековими лісами, де корови на полонинах дзвенять дзвіночками, а в повітрі витає аромат чорниць. GPS тут незамінний: OpenStreetMap чи Maps.me покажуть стежки з маркерами – червоний, синій, жовтий. А для тих, хто з транспортом, УАЗики з Верховини піднімуть до Вухатого Каменя чи Смотрича за 300-500 грн на групу станом на 2026 рік.

• З Дземброні: 10-12 км, набір 1200 м, 6-8 годин – класика для новачків з рюкзаком.
• З Шибене: Через озеро Марічейка, 22 км туди-назад, де вода блищить, ніби сапфір у скелях.
• З полонини Плісце: Коротший варіант для досвідчених, 4-5 годин, але крутіший підйом.

Ці маршрути не просто стежки – це подорож крізь пори року: весною едельвейси пробиваються крізь сніг, восени – багряні карпати.

Історія вершини: від “Чорної гори” до “Білого Слона”

Назва “Піп Іван” з’явилася в XIX столітті, витіснивши давнішу “Чорна Гора” – за темний камінь чи легенди про Довбуша, що ховав скарби від чорта. Волоське коріння слова “піп” означає “голий пагорб”, а гуцули бачать у скелях силует священика, застиглого в молитві. Перші згадки на картах – XVII століття, польських мапах як Czarnohora.

Кульмінація історії – обсерваторія “Білий Слон”. У 1936-1938 роках поляки звели її для астрономів і метеорологів: 16 м заввишки, з куполом з Единбурга, парниками для овочів і навіть водогоном. Гуцули тягли каміння на конях, а робітники мерзли при -30°C. Під час Другої світової – бункер, потім руїни. Відродження з 2014-го: нині це астрономічна станція УжНУ з телескопами, веб-камерами для порятунку туристів і науковими спостереженнями. У 2026 році обсерваторія активна: тут моніторять клімат і космос, приймаючи гостей за попередньою домовленістю.

Природа Чорногори: диво на висоті понад 2000 метрів

Піднімаючись, ви переходите зони: лісова (до 1400 м) з ялинами, субальпійська (верховодні трави, рододендрони), альпійська (мох, лишайники). Флора вражає: едельвейс, теліпея плямиста, наскельниця тіснолускова – червонокнижні перлини. Фауна: сніжні козли на скелях, рисі в лісах, орлани скелясті кружляють над урвищем.

Геологія – пісковики крейди, осипища від льодовика. Озера Марічейка та Несамовите поруч – джерела Чорного Черемоша. Екосистема крихка: туризм тисне, тому НПП обмежує табори.

Дані з uk.wikipedia.org та karpaty.love. Ця таблиця показує, як змінюється світ з висотою – від густих лісів до голих скель.

Туристичні маршрути: від легкого до екстриму

Перед списком оберіть маршрут за підготовкою. Усі ведуть повз водоспади, полонини та озера, але з набором 1000+ м – готуйте ноги й легені. Взимку – кішки, лавинний датчик обов’язково.

1. Класика: Дземброня – Вухатий Камінь – Піп Іван (10 км, 6 год.): Лісом до полонини, скелями вгору. Вид на Менчул – бонус.
2. Панорамний: Шибене – Марічейка – Піп Іван (11 км, 7 год.): Озеро як смарагд, КПП з перевіркою.
3. Хребтовий: Плісце – Смотрич – Піп Іван (8 км, 5 год.): Для груп, з ночівлею на полонині.
4. Зимовий екстрим: З Бребенескулу (через полонину): 12 год, тільки з гідом.

Таблиця нижче порівнює – обирайте за рельєфом і часом. У 2026-му додали маркери GPS від НПП.

Джерела: shambala.com.ua, vpohid.com.ua. Після підйому – спуск обережно, бо осипи ковзають.

Легенди гуцулів: містика скель

Гуцули шепочуть: Піп Іван – священник, що молився за село, і вітер його “попів” – свистить донині. Чорногора – скарбниця Довбуша, де чорт кинув чорний камінь. “Білий Слон” – марнотратство поляків, бо слон не виживе в горах. Ці історії оживають на полонинах, де оповідачі біля вогнища малюють картини минулого яскравіше за фото.

Правила 2026: прикордонна зона та безпека

Вершина в 5-км прикордонній смузі: дозвіл ДПСУ за 5 днів через chernivci_zagin@dpsu.gov.ua або КПП Бистрець/Шибене. Паспорт, маршрут, група до 10 осіб. Взимку – рятувальники з обсерваторії сканують дрони. Погода міняється за хвилини: +20 вдень, сніг вночі. Беріть трекінгові палиці, гідратор, аптечку – реалії Карпат не пробачають.

Тренд 2026 – екотуризм: додатки з трекінгом, сонячні зарядки. Ви не повірите, але після дощу веселка з вершини – як портал у казку, що кличе повертатися.