Бронзові постаменти, гранітні бюсти, мармурові фігури – Тарас Шевченко дивиться на світ з тисяч точок планети, ніби втілення незламного духу, що проростає крізь кордони й часи. Станом на останні підрахунки, у світі стоїть 1384 пам’ятники Кобзареві: 1256 з них прикрашають українську землю, а 128 розкидані по 35 країнах за океаном і континентами. Ця цифра перевершує монументи будь-якому іншому діячеві культури, роблячи Шевченка справжнім рекордсменом кам’яної слави.

Число не статичне – воно пульсує, як серце нації. У 2021 році Міністерство закордонних справ України зафіксувало 1167 монументів, з 99 за кордоном у 44 країнах, що увійшло до Книги рекордів України. З того часу додалися нові, реставрації оживили старі, а війна нагадала про крихкість спадщини. Ці статуї не просто метал і камінь – вони символи боротьби, любові та єдності, що шепочуть рядки “Заповіту” від Канева до Канберри.

Але звідки така армія бронзи? Перший пам’ятник з’явився 1871 року в Кропивницькому – скромний курган від студентів, що став початком лавини. Сьогодні Шевченко стоїть у кожному обласному центрі України, у селах Прикарпаття, де їх понад 200, і навіть у Пекіні, за 6456 кілометрів від Києва. Розберемо цей феномен по швах.

Масштаб у цифрах: чому Шевченко – король монументів

1384 – число, яке вражає уяву, ніби океан хвиль з поетових віршів. Воно народилося з копіткої праці ентузіастів: від діаспори в Аргентині до дипломатів МЗС, що дарували бюсти світовим столицям. За даними uk.wikipedia.org, це найбільша колекція пам’ятників одній особі, більше, ніж Ісусу чи Леніну в минулі часи. Україна тримає 91% – 1256 монументів, ніби Кобзар невід’ємна частина пейзажу степів і гір.

За кордоном цифра скромніша, але символічна: 128 у 35 країнах. Найбільше в Європі та Америці, де українські громади творили дива. У 2014-му, до 200-річчя, Інтер створив інтерактивну карту “Світ Шевченка” з 1060 монументами – тоді ж підрахували 1256 в Україні. Реставрації тривають: у 2024-2025 роках Prozorro зафіксувала 13 тендерів на ремонт, від Києва до маленьких сіл.

Чому не 2000 чи 500? Підрахунки ускладнені: бюсти, стели, рельєфи – що рахувати? Деякі зруйновані (як у Фортеці-Шевченка 1920-го), інші осквернені війною. Але тенденція вгору: нові з’являються в діаспорі, старі оживають завдяки громадам.

Пам’ятники в Україні: від кургану до гігантів степу

Україна – епіцентр шевченківського каменю. Кожен куточок має свого Кобзаря: від скромних бюстів у селах до монументальних комплексів. Найгустіше на Прикарпатті – понад 211 в Івано-Франківській області, де традиції переплітаються з поезією. Тернопільщина хизується 171, з 91 зведеними після 1991-го, ніби відродження нації в бронзі.

Київський Шевченко на бульварі Тараса Шевченка – класика: 5,8-метровий бронзовий геній з пером, відкритий 1938-го, оточений алегоричними фігурами. Харківський – епічний: 5,5 м фігура на 11-метровому постаменті з 16 персонажами з творів, 1935 рік, серце Слобожанщини. У Дніпрі – найвищий у світі: 9,5 м чавунної статуї на 10,5 м п’єдесталі, 55 тонн на Монастирському острові.

• Ковельський гігант: понад 7 м бронзи, 20 тонн – найвищий серед постатей Кобзаря, символ Волині.
• Канівська триада: біля могили – класичний монумент, що притягує паломників.
• Унікальний у Киришівці: трифігура з ягнятами, натхненний рядками “Я пас ягнята за селом”.

Ці приклади – не вичерпні. У Черкасах п’ять монументів, у Харкові графіті-портрет. Війна зачепила: у Борисполі обстріляли 2022-го. Але реставрації, як у Броварах чи Лубнах, показують: дух сильніший за кулі.

Шевченко за океаном: мости діаспори та дипломатії

За кордоном монументи – як українські прапори в камені. Вони народжувалися з туги емігрантів, подарунків від президентів і боротьби за ідентичність. Найдалі – Канберра (14 913 км від Києва), найсхідніше – Пекін. У 44 країнах (за МЗС 2021) чи 35 (Вікі) – різниця в методах, але присутність незаперечна.

Європа лідирує: Росія мала 7 (Москва, Петербург х2), але контекст змінився. Польща – 2, з цитатою “Подай же руку козакові” у Варшаві. Румунія – 6, першим у Європі за межами України був Бухарест 1952-го (знищений 1993-го). Канада та США – по 6-7, з Вінніпега до Вашингтона.

Америка – земля мрій діаспори. Аргентина хизується 5: бронзовий у Буенос-Айресі (3,45 м з рельєфом, 1971). Бразилія – 4, від Куритиби до Порту-Алегрі. У США – Троя з двома, Клівленд, Вашингтон – подарунок від українців.

Азія дивує: Китай (Пекін, 2008), Узбекистан (3), Казахстан (4, але Фортеця зруйнована). Африка порожня, Антарктида – мрія. Ліван – перший на Близькому Сході (2021, Баабда з “Заповітом”).

Таблиця за даними uk.wikipedia.org. Джерело: список пам’ятників на uk.wikipedia.org. Ці монументи часто несуть цитати: “Борітеся – поборете!” у Лісабоні чи “Щоб усі слов’яни стали добрими братами” у Нові-Саді.

Від першого кургану до сучасних дарунків: хронологія слави

Історія починається 1871-м у Кропивницькому: студенти звели курган на могилі отамана, перше вшанування. 1913-го у Вінниках (Львівщина) – найстаріший на заході, піщаник. Харків 1935-го – комуністичний гігант, Ромни 1918-го – один з перших у світі.

Піки – ювілеї: 1964 (150-річчя), 2014 (200-ліття). Дипломати дарували: Ющенко – Батумі, Азаров – Подгориці. Діаспора творила в Канаді (Лео Мол, Вінніпег 1961). Сучасні: Шкоп’є 2019, Баабда 2021.

1. 1871: Перший в Україні.
2. 1918: Перші за кордоном (Петербург).
3. 1952: Перший у Європі поза УРСР (Бухарест).
4. 2021: Рекорд МЗС, 1167.
5. 2025: Реставрації, нові в діаспорі.

Ця еволюція – від забороненого пророка до глобального символу. Війна додає драми: осквернення в Нові-Саді “Z” 2022-го.

Найяскравіші перлини: від гігантів до несподіванок

Дніпровський 19-метровий колос – король висоти. Ковельський – наймасивніший постаттю. У Флоренції – римський геній з пергаментом. Римський – як пророк. У Canberra – у формі кобзи. Умань – з ягнятами, що оживають рядки.

Унікальні: “Антианкерний Шевченко” біля Київради, графіті в Харкові, єдність з Франком в Ужгороді. Ці історії чіпляють: від руїн у Білій Церкві (1918) до відроджень.

Ці перлини роблять спадщину живою. Нові монументи з’являються в діаспорі, реставрації – в Україні. Шевченко марширує світом, нагадуючи: боротися – перемагати. А скільки ще постаментів чекає свого часу?