Рівнинні лани Хустського району, де річка Ільниця звивається між пагорбами, ховають справжнього гіганта серед сіл – Ільницю. З населенням понад 9 тисяч жителів станом на 2025 рік, це село перевершує більшість невеликих містечок області і міцно тримає першість у рейтингу найбільших населених пунктів Закарпаття за чисельністю. Тут пульсує життя тисячі родин, де кожен день сплітається з ритмом землі, традицій і викликів сучасності. Розкидане на 43 квадратних кілометрах, воно ніби обіймає довколишні села, пропонуючи простір для праці та мрій.

Ільниця не просто цифри в статистиці – це жива мозаїка, де українські родини зберігають автентичність Карпат. За даними місцевих рейтингів, село налічує близько 9050 душ, що робить його лідером серед закарпатських сіл. Порівняно з сусідами, як Білки з 8561 особою чи Дібровою з 7227, Ільниця виділяється щільністю та динамікою. Ці цифри, взяті з аналізу 2025 року (goloskarpat.info), відображають реалії після реформи децентралізації, коли громади зросли завдяки консолідації ресурсів.

Географія тут грає ключову роль у долі села. Розташоване за 4 кілометри від Іршави, Ільниця лежить у мальовничій улоговині, де Карпати переходять у Закарпатську низовину. Річка Ільниця, що дала назву поселенню, годує поля родючими водами, а помірний континентальний клімат з м’якими зимами та теплим літом дозволяє вирощувати все – від кукурудзи до винограду. Але природа не лише дарує, а й нагадує про себе: старі вугільні штольні під землею спричиняють осідання ґрунту, перетворюючи деякі квартали на справжній виклик для інженерів.

Історія Ільниці: від середньовіччя до промислової слави

Перша письмова згадка про Ільницю датується 1450 роком, коли угорські хроніки фіксують поселення як центр торгівлі та землеробства. У ті часи село входило до Ужгородського комітату, де селяни боролися з панщиною, будуючи перші дерев’яні хати вздовж річки. XVI століття принесло татарські набіги, але ільничани вистояли, укріпившись земляними валами – археологи досі знаходять рештки фортець на околицях.

XIX століття стало розквітом: реформи Марії-Терезії дали селянам землю, а будівництво залізниці сполучило Ільницю з Угорщиною. Найяскравіший період – радянська доба, коли відкрили вугільні шахти. До 2002 року тут добували буре вугілля, забезпечуючи роботою тисячі. Шахтарські династії, як родина Годованців, стали легендою – їхні історії досі передають у родинах. Після закриття копалень село переорієнтувалось на агробізнес, але спогади про “чорне золото” живуть у музеї під відкритим небом на околиці.

Сучасна історія – це боротьба з наслідками. Провалів від штолен накопичилось понад 50, і громада інвестує в моніторинг. У 2020-х роках Ільниця увійшла до Іршавської громади, отримавши мільйони на інфраструктуру. Перехід від промисловості до екотуризму – це не просто слова, а реальні проєкти, як веломаршрути вздовж річки.

Населення: демографія, етнос і повсякденне життя

9050 жителів – це не просто число, а спільнота з потужним українським духом. 96% – українці, решта – угорці та роми, що мирно співіснують. Середній вік – 42 роки, з високим відсотком молоді завдяки школам та дитсадкам (4 садочки, 3 школи на 3000 учнів!). Народжуваність тримається на рівні 12 на 1000, вища за обласну середину.

Жінки тут – опора: 52% населення, багато хто працює в агро чи торгівлі. Чоловіки традиційно в будівництві чи за кордоном – феномен заробітчанства Закарпаття торкнувся і Ільниці. Літом село оживає, коли повертаються “гості з Європи”, привозячи не лише гроші, а й нові ідеї для бізнесу.

Інфраструктура вражає для села: 37 вулиць, асфальт на 80%, газ у кожному будинку. Але проблеми є – водогін будують 20 років, і досі черги за водою з колонок. Громада планує вирішити це до 2027-го грантами від ЄС.

Економіка Ільниці: від шахт до агромодернізації

Економіка села – це симбіоз традицій і інновацій. Основний хліб – сільське господарство: 60% земель під городиною, виноградниками та садами. Ферми вирощують органічні яблука, що йдуть на експорт до Польщі. Тепличні комплекси на 50 га дають роботу 500 людям, виробляючи помідори цілий рік.

Малий бізнес цвіте: 150 ФОПів у торгівлі, 20 деревообробних цехів. Після війни зросли інвестиції в сонячні панелі – село генерує 5 МВт “зеленого” струму. Туризм набирає обертів: агроестативи приймають 2000 гостей щороку, пропонуючи сироробство та конярство.

• Переваги місцевої економіки: Низькі витрати на землю, родючі ґрунти, близькість до кордонів ЄС.
• Родинні ферми, що дають стабільний дохід 20-30 тис. грн/міс.
• Гранти від децентралізації – 50 млн грн на 2024-2025.
• Еко-проєкти: переробка відходів у біогаз.
• Логістика: траса М-06 поруч.

Після списку видно, як Ільниця адаптується. Недоліки, як безробіття 8%, долають через кооперативи – фермери об’єднуються, продаючи продукцію під брендом “Ільницькі смаколики”.

Культура та традиції: серце закарпатської душі

Ільниця – скарбниця фольклору. Щорічний фестиваль “Ільницька весна” збирає 5000 гостей на вертепах та колядках. Церква св. Миколая 18 століття, з фресками 1700-х, приваблює паломників. Місцеві вишиванки з червоно-чорним орнаментом – унікальні, натхненні шахтарською тематикою.

Мова – суржик з карпатським акцентом, де слова “копанка” чи “штольня” вплетені в побут. Молодь відроджує гуцульські танці, а бабусі печуть пиріжки з вишнями на ярмарках. У 2025-му село святкувало 575-річчя – феєрверки, концерти, реконструкція шахтарських боїв.

Туризм в Ільниці: приховані перлини для мандрівників

Хоч Ільниця не така гучна, як Синевир, її чарівність у автентичності. Маршрут “Шахтарським шляхом” веде до колишніх копалень з підземними екскурсіями. Рибалка на Ільниці, де водяться форель, приваблює рибалок. Агротуризм: ночівлі в хатах з печами, девари з домашнім вином.

Пам’ятки: меморіал шахтарям, парк з 200-річними дубами, етно-музей з інструментами. У 2025-му відкрили велотрек 20 км, що з’єднує з Іршава. Туристичний потік – 10 тис. на рік, з планами на 20 тис. до 2027.

Ця статистика показує, як Закарпаття вирізняється серед українських регіонів – середнє село тут на 1400 осіб, удвічі більше національного показника. Ільниця втілює цей тренд: від промислового гіганту до екологічного хабу.

Подорож Ільницею – це занурення в душу Закарпаття, де земля шепоче історії, а люди діляться теплом. Тут, серед полів і пагорбів, село росте, обіцяючи нові відкриття для тих, хто шукає справжнє.