Верховна Рада України, серце законодавчої влади країни, constitutionally налічує 450 народних депутатів. Ця цифра закріплена в статті 76 Основного Закону і слугує орієнтиром для кожного скликання парламенту. Але реальність 2026 року виглядає інакше: станом на початок лютого в Раді працює лише 393 нардепи. Такий розрив між нормою та практикою – не просто статистика, а відображення бурхливих часів, коли війна, політичні рішення та людські втрати переписують парламентські правила гри.

Чому так сталося? Усе почалося з позачергових виборів 2019 року, коли обрали 424 депутати – решта мандатів залишилися вакантними через окуповані території. З того моменту чисельність неухильно падає: відставки на користь урядових посад, трагічні смерті на фронті чи в тилу, кримінальні справи. Кожен вакантний мандат – це не заповнена лава в залі, а виклик для прийняття ключових рішень. rada.gov.ua фіксує ці зміни щодня, нагадуючи, що парламент тримається на зразковій наполегливості.

Розбираючись глибше, розумієш: кількість депутатів у Верховній Раді – це не суха цифра, а динамічний процес, що еволюціонує з кожним роком незалежності. Від стабільних 450 у всіх попередніх скликаннях до нинішнього мінімуму, який змушує переосмислювати ефективність роботи. Давайте зануримося в деталі, щоб побачити повну картину.

Конституційна основа: звідки взялася цифра 450

Стаття 76 Конституції України 1996 року чітко проголошує: Верховна Рада складається з 450 народних депутатів, обраних на п’ять років за загальним, рівним і прямим виборчим правом таємним голосуванням. Ця норма не випадкова – вона народилася з реформ 1989–1990 років, коли Верховна Рада УРСР скоротила склад з 650 до 450 депутатів. Тоді це стало кроком до оптимізації, зменшення бюрократії в перехідний період до незалежності.

Чому саме 450? Пропорція до населення: на той час на одного депутата припадало близько 100 тисяч українців. Сьогодні, з урахуванням втрат від війни та еміграції, цей показник зріс удвічі, роблячи кожен голос у Раді ще вагомішим. Закон “Про вибори народних депутатів” уточнює систему: пропорційна з відкритими списками для IX скликання, що додало прозорості, але не уникнуло вакансій.

Цікаво, що спроби змінити норму з’являлися неодноразово. У 2019–2020 роках лунали ідеї скоротити до 300, аргументуючи економією бюджету – один нардеп коштує державі мільйони гривень на рік. Та війна відсунула реформи: зараз фокус на стабільності, а не на чисельності.

Історія кількості депутатів: стабільність крізь скликання

З I скликання 1990 року кількість депутатів у Верховній Раді залишалася незмінною – 450. Це скликання, обране ще за радянських часів, стало першим парламентським у незалежній Україні, зібравши 450 обранців для історичних рішень, як Акт проголошення незалежності. Подальші скликання наслідували цю модель, попри зміну виборчих систем: мажоритарку, змішану чи пропорційну.

Ось ключові етапи в таблиці для наочності. Перед таблицею варто наголосити: стабільність 450 забезпечувала передбачуваність, але IX скликання порушило традицію через зовнішні фактори.

Джерела даних: uk.wikipedia.org, rada.gov.ua. Таблиця показує: попри політичні бурі, число трималося фіксованим. Лише зараз, у 2026-му, ми бачимо історичний мінімум, що змушує думати про адаптацію норм.

IX скликання: шлях від 424 до 393 депутатів

Позачергові вибори 21 липня 2019 року принесли монобільшість “Слуги народу” з 254 мандатами. Загалом присягу склали 423 депутати – 27 вакансій на окупованих землях так і зависли. Перше засідання 29 серпня стало тріумфом оновлення: молоді обличчя, нові ідеї. Але з роками чисельність танули.

До 2022-го втрати були помірними – близько 20 мандатів через відставки (генпрокурор Венедіктова, міністр Монастирський). Повномасштабне вторгнення прискорило процес: з лютого 2022-го пішло ще десятки. У 2025-му, за даними Chesno, з 401 до 395 – історичний мінімум. На лютий 2026-го – 393, з піком у 392 на початку року.

Ця динаміка не випадкова. Війна змусила багатьох депутатів брати участь у обороні країни, йти на фронт чи в уряд. Кожен крок – це не лише цифри, а людські долі, що впливають на парламентський ритм.

Причини скорочення: відставки, трагедії та кримінал

Головний фактор – добровільні відставки. Близько 60% втрат: нардепи йдуть у Кабмін, ОП чи на місцеві посади. Наприклад, Ірина Верещук з Мінреінтеграції чи Денис Монастирський з МВС. Друге місце – смерті: з 2019-го загинуло понад 10 депутатів, деякі на фронті, як Олександр Кабанов у січні 2026-го. Війна забрала життя, не щадячи статусу.

Кримінал і політичні скандали додають: виключення з фракцій, арешти (справи ОПЗЖ). Ось типові причини у списку для ясності:

• Відставки на держслужбу: понад 30 випадків, бо мандат несумісний з міністерськими посадами.
• Смерті: 10–15, з піком після 2022-го; приклади – Олег Макаров (“Голос”), Андрій Парубій (ЄС).
• Кримінальні справи: 5–7, переважно проросійські сили, як Ілля Кива.
• Вихід з фракцій чи саморозпуск: меншість, але впливає на коаліцію.
• Вакансії на окупованих землях: 26 незмінно.

Після списку зрозуміло: втрати – це суміш особистих виборів і форс-мажорів. Без доповнень мандати не заповнюються через воєнний стан, що блокує вибори. Це робить Раду унікальною – найменшою за всю історію.

Поточний баланс сил: фракції та групи у 2026 році

393 депутати розподілені між фракціями та групами, де “Слуга народу” тримає лідерство, але монобільшість розмита. Станом на початок лютого монобільшість сформована навколо влади, але опозиція активна. Ось актуальна структура в таблиці.

Джерела: rada.gov.ua. Таблиця ілюструє фрагментованість: жодна фракція не має конституційної більшості (226), але коаліція тримається. Це додає інтриги голосуванням – кожен нардеп на вагу золота.

Наслідки неповного складу: чи впливає на рішення?

Кворум для пленарки – 226 депутатів, для конституційних змін – 300+. З 393 Рада дієздатна, але напруга зростає: у 2025-му лунали дискусії про недійсність через менше 2/3 (300). Конституційний Суд не втручався, бо воєнний стан легітимізує статус-кво.

Практично це означає: голосування затяжні, компроміси частіші. Опозиція використовує вакансії для блокади, влада – для монополії. Економія бюджету – плюс 100+ млн грн щороку без “зайвих” зарплат, але ризик паралічу реальний. Експерти радять: моніторити rada.gov.ua щотижня, бо цифри змінюються блискавично.

У 2026-му, з продовженням воєнного стану, вибори малоймовірні. Парламент адаптується, як живий організм, скорочуючи комітети чи делегувавши повноваження. Це не слабкість, а сила виживання в екстремальних умовах.

Кількість депутатів у Верховній Раді – барометр державності: від 450 ідеалу до 393 реальності, що кличе до змін. Слідкуйте за оновленнями – кожен мандат може стати вирішальним у боротьбі за майбутнє.