Сильний гул двигунів розриває тишу волинських степів. Тисячі сталевих велетнів – радянські Т-34, КВ, легкі БТ та Т-26 проти німецьких Pz.III і Pz.IV – мчать назустріч одна одній у пилюці червня 1941-го. Зіткнулися понад 4000 радянських танків проти восьмисот німецьких у трикутнику Дубно-Луцьк-Броди. Ця шалена м’ясорубка, відома як битва під Дубном, стала справжнім апокаліпсисом броні, де за тиждень згоріли тисячі машин, а земля вбирала кров десятків тисяч солдатів.
Німецький наступ “Барбаросса” щойно почався 22 червня, а радянське командування вже кинуло в контратаку елітні механізовані корпуси. Результат? Наймасштабніша танкова баталія в історії, яка перевершила навіть міфічні цифри Прохорівки. Тут не було пропагандистських казок – лише сира реальність: радянська чисельна перевага розбилася об німецьку тактику, авіацію та зв’язок.
Бої тривали з 23 по 30 червня на території сучасної України. Радянський Південно-Західний фронт під командуванням Михайла Кирпоноса намагався оточити прорив 1-ї танкової групи вермахту Евальда фон Кляйста. Але хаос наказів, відсутність розвідки й Luftwaffe в небі перетворили потенційну перемогу на катастрофу.
Передумови: блискавичний удар і відчайдушна контратака
22 червня 1941 року німецькі танки перетинають кордон. 1-ша танкова група армії “Південь” проривається на луцько-рівненському напрямку, захоплюючи мости через Західний Буг. Радянські 5-та і 6-та армії фронту Кирпоноса отримують директиву №3 від Ставки: контрудар мехкорпусами для оточення ворога біля Любліна. Амбітний план, але без авіації, пального й координації.
Радянські мехкорпуси – свіжі формування, щойно підняті за зразком німецьких Panzerdivisionen. Вони мали тисячі танків, включно з новітніми Т-34 і КВ, які за бронею й гарматою перевершували німецькі аналоги. Та екіпажі часто не мали досвіду, а зв’язок тримався на радіостанціях усього в 10% машин.
Німці ж рухалися блискавично: III і XLVIII армійські корпуси зосередженими ударами розсікали радянські лави. Luftwaffe панувала в небі, громлячи колони. Контратака мала початися 24 червня, але накази сипалися хаотично, корпуса марнували час на марші.
Сили сторін: сталева міць у цифрах
Щоб осягнути масштаб, уявіть армію танків розміром з невелику державу. Радянська сторона кинула шість механізованих корпусів з 5-ї і 6-ї армій. Загалом близько 3400–4000 танків на початок боїв, з них понад 440 середніх і важких Т-34 та КВ.
Німецька 1-ша танкова група мала 728–800 танків у складі чотирьох Panzerdivisionen. Більшість – середні Pz.III (50-мм гармата) та Pz.IV (75-мм), але з досвідченими екіпажами й підтримкою піхоти.
| Корпус/Дивізія | Радянські танки | Німецькі танки |
|---|---|---|
| 4-й мехкорпус | 300 (100 Т-34/КВ) | – |
| 8-й мехкорпус | 899 (171 Т-34/КВ) | – |
| 9-й мехкорпус | 316 | – |
| 15-й мехкорпус | 749 (136 Т-34/КВ) | – |
| 19-й мехкорпус | 453 | – |
| 22-й мехкорпус | 712 (31 Т-34/КВ) | – |
| 9-та Panzerdiv. | – | 143 |
| 11-та Panzerdiv. | – | ~150 |
| 13-та Panzerdiv. | – | 296 |
| 14-та Panzerdiv. | – | 289 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє чисельну перевагу радянських сил, але якісні відмінності – досвід німців і піхотна підтримка – згладили її. Після боїв радянські корпуси втратили до 90% техніки.
Хронологія: від перших зіткнень до розгрому
24 червня 15-й мехкорпус Гната Карпезо рушає з Бродів на Радехів. 19-й корпус Миколи Фекленка прорвається до Дубна, захоплюючи німецькі склади. Група Миколи Попеля з 8-го корпусу мчить шосе Луцьк-Дубно, громлячи ворожі колони. Але Luftwaffe пікірує бомбардувальниками Ju-87, нищачи незакриту броню.
25 червня хаос наростає. 22-й корпус Костянтина Рокоссовського атакує північніше Луцька, втрачаючи понад половину Т-26 від німецької артилерії. 9-й корпус притискає фланг Кляйста, але свіжі 11-та Panzerdiv. контратакують. Дубно палає – радянські танкісти трофеями беруть німецькі мотоцикли й пальне.
З 26 червня кульмінація. Група Попеля входить у Дубно, але відрізається. 8-й корпус Дмитра Рябишева розколюється: Попель тримається, Рябишев відходить. Німці 13-ю і 14-ю Panzerdiv. розвертають клинья, оточуючи корпуса. До 29 червня радянські контратаки вичерпуються – танки стоять без пального, екіпажі гинуть у ближньому бою.
30 червня німці беруть Броди. Група Попеля виривається з оточення, пробиваючись 200 км тилами – подвиг, гідний легенд.
Тактика, помилки та Luftwaffe як рятівник
Радянська доктрина “глибокої битви” обіцяла прорив масами танків, але без піхоти й авіації це самогубство. Корпуси атакували розпорошено, маршируючи дорогами під бомбами. Німці ж маневрували: Kleist тримав резерв, Luftwaffe знищила 200+ радянських танків з повітря.
Ви не повірите, але радянські Т-34 часто буксували в багнюці Волині, а КВ ламалися від механічних відмов. Німецькі командири як Гіацинт Штрахвіц на Pz.III вражали десятки машин снарядами в борт. Ключ до перемоги вермахту – не число, а координація Panzer, піхоти та Stuka.
- Радянські мехкорпуси марші без прикриття – 50% втрат від авіації.
- Хаос зв’язку: накази доходили з затримкою, корпуси билися самотужки.
- Німецька контратака флангами: оточення групами по 100–200 танків.
- Логістика: радянські танки без пального після 100 км маршу.
Ці фактори перетворили перевагу 5:1 на поразку. Уроки? Танки – не все, потрібна система.
Втрати: ціна сталевого апокаліпсису
Радянські втрати шокують: 2648–3464 танки безповоротно (залишені на полі), до 4381 у ширшій прикордонній битві. Корпуси скоротилися до 5–10%: 8-й – 43 танки з 899, 15-й – 66 з 749. Загиблі – тисячі, точні цифри невідомі, але фронт втратив еліту.
Німці: 150–260 танків (85 безповоротних + 200 у ремонті), 3817 втрат у особовому складі (905 убитими). Luftwaffe втратила 24 літаки.
| Сторона | Танки на початок | Безповоротні втрати | Особовий склад |
|---|---|---|---|
| Радянські | ~3400–4000 | 2648–3464 | Тисячі загиблих |
| Німецькі | 728–800 | 150–260 | 3817 (905 убитими) |
Джерела: uk.wikipedia.org. Масштаб втрат перевершує будь-яку іншу танкову битву – навіть Курськ не наблизився.
Міф Прохорівки: чому не вона найбільша
Радянська пропаганда просувала бій 12 липня 1943 під Прохоровкою як “найбільший танковий”. Мовляв, 1500 танків зіткнулися, Червоній армії перемога. Але архіви розвіяли міф: лише ~1000 танків (616 рад vs 294 нім), радянські втрати 359 безповоротно проти 20 німецьких. Тактична нічия, стратегічна перемога вермахту – вони зупинили наступ.
Прохорівка – епізод Курської дуги (рад ~6000 танків загалом, нім ~3000), але не масове зіткнення. Дубно ж – серія боїв з реальними 4000+ танками. Справжній рекорд – на Волині, а не на Курській дузі. Сучасні історики (Замулін, Цеттерлінг) підтверджують.
Наслідки: шлях до Києва і уроки для вічності
Битва затримала німців на тиждень, зірвавши оточення під Києвом. Але Південно-Західний фронт розгромлений: Кирпонос загине у вересні під Києвом. Німці рвуться до Дніпра.
Уроки актуальні й 2026-го: чисельність без логістики – шлях до поразки. Волинські поля пам’ятають, як сталь плавиться в вогні, а героїзм не врятував від хаосу.
Цікаві факти
- Група Попеля прорвалася з оточення Дубна, пройшовши 200 км німецькими тилами – понад 1000 врятованих.
- Радянські КВ-1 застрягали в болотах Волині, стаючи легкою здобиччю для Pz.IV.
- Командир 57-ї танкової дивізії Іван Васильєв загинув, ведучи атаку на бронетранспортері.
- Luftwaffe знищила 201 радянський танк з повітря – Stuka стали “танковими мисливцями”.
- Трофейні німецькі мотоцикли допомогли Попелю в прориві – іронія долі.
Ці епізоди роблять битву живою історією, а не сухими цифрами.
Волинська танкова буря змінила хід “Барбаросси”, показавши вразливість мас. Сьогодні, дивлячись на сучасні конфлікти, бачиш відлуння: дрони замість Stuka, але логістика лишається царицею поля бою. Битва триває в пам’яті.
