Х-31 (за класифікацією НАТО — AS-17 Krypton) — радянська/російська тактична керована ракета класу «повітря—поверхня» середньої дальності. Її приймали на озброєння наприкінці 1980-х у протирадіолокаційному та протикорабельному варіантах; це одні з перших серійних авіаційних боєприпасів із комбінованим прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Нижче — як з’явився виріб, як працює силова установка, чим відрізняються модифікації, з яких літаків його застосовують і що відомо про експлуатацію без оперативних подробиць.
Коротко
- Клас «повітря—поверхня», середня дальність; код НАТО — AS-17 Krypton.
- Базові лінії: протирадіолокаційна (П) і протикорабельна (А); пізніше — ПД, ПК, мішень MA-31 і китайський YJ-91.
- Силова установка: твердопаливний стартовий прискорювач у камері прямоточного двигуна, далі маршовий політ на ПВРД.
- Носії серед інших — МіГ-29, Су-27, Су-24, Су-34, Су-35, МіГ-31, Су-57; оператори станом на 2010 рік включали кілька країн і США (як мішені).
Походження та історія створення
Попередницею протирадіолокаційної лінії була ракета Х-27ПС, яка мала замало дальності й швидкості пуску, тож знадобився новий носій із іншою енергетикою польоту. Роботи над Х-31П почалися 1975 року в ОКБ «Звезда»; в інших описах розробником називають КБ «Стрела».
У 1978 році вийшла урядова постанова про протикорабельний варіант Х-31А. Заводські льотні випробування протирадіолокаційної версії на МіГ-27М стартували в травні 1982 року. 22 листопада 1983-го відкрили етап «А» державних спільних випробувань із головкою ПРГС-4ВП на тому ж типі літака. Етап «Б» почався 28 серпня 1984 року.
У лютому 1986-го успішно пройшли льотно-конструкторські випробування модернізованої Х-31П. На початку червня 1987-го етап «Б» завершили, ракету рекомендували до серійного виробництва й прийняття на озброєння. Серійний випуск протирадіолокаційної версії на Калінінградському виробничому об’єднанні «Стріла» (згодом ГНПЦ «Звезда-Стріла») стартував того ж 1987 року.
У березні 1988 року державні спільні випробування Х-31П із головкою самонаведення ПРГС-5ВП завершилися, і ракету рекомендували до прийняття на озброєння. Її прийняли на озброєння того ж 1988 року, а протикорабельну Х-31А — у 1989-му. Публічно ракети продемонстрували у 1991 році на авіавиставці.
Конструкція та силова установка
Базова протирадіолокаційна версія Х-31П має довжину 4,7 м, діаметр корпусу 360 мм і розмах крила близько 914 мм. Проєктна маса ракети мала бути меншою за 400 кг, однак фактично вона виявилася важчою, тому точна кінцева маса варіюється залежно від джерела. Модифікація Х-31ПД має стартову масу 715 кг і подовжений фюзеляж довжиною 5,3 м.
Силова установка комбінована. У камері згоряння прямоточного повітряно-реактивного двигуна розміщено твердопаливний стартовий прискорювач. Після пуску він розганяє виріб до швидкості, потрібної для запуску ПВРД, і відокремлюється. Далі маршовий ділянку тримає прямоток, що підтримує високу швидкість на всій траєкторії.
Саме ця схема зробила лінійку першими у світі серійними бойовими авіаційними ракетами з комбінованим ПВРД. Проєктна вимога до швидкості на момент запуску прямотоку — близько 750 м/с при пуску на дальність 25 км з малої висоти. Для протикорабельної версії швидкість оцінюють до М=4,5; узагальнені оцінки для сімейства інколи дають близько М=3,5 — цифри варто розрізняти за контекстом модифікації.
Бойова частина кумулятивно-фугасна: близько 90 кг на базовій лінії; на Х-31ПД — 110 кг. Маса апаратури головки самонаведення в описах — близько 23 кг при довжині сенсора 106,5 см і діаметрі 36 см.

Наведення та призначення ліній
Протирадіолокаційна гілка використовує пасивну головку (ГСН «Л-112» / ПРГС): вона йде на випромінювання радіолокатора. Протикорабельна несе активну радіолокаційну головку АРГС-31 (У505) і може вестися на малій висоті над хвилею.
Призначення різне. Х-31А орієнтована на кораблі водотоннажністю до 4500 т. Х-31П — на радіолокаційні станції зенітних ракетних комплексів великої й середньої дальності та інші РЛС наземного й морського базування. Для версії з неконтактним датчиком згадують роботу по станціях з антенами на щоглах до 15 м.
Для протикорабельної версії Х-31А вказують мінімальну дальність 7,5 км і максимальну близько 70 км. Для протирадіолокаційної Х-31П дальність у різних описах наводиться до 110 км, а модифікація Х-31ПД має орієнтовну дальність 180–250 км. Допустиме перевантаження під час маневру ухилення для протикорабельної версії сягає 10 одиниць, а оцінка ймовірності попадання — 0,55.
Варіанти та модифікації
Сімейство будується навколо двох бойових завдань і кількох еволюцій. Нижче — зіставлення за відкритими характеристиками; порожні клітинки означають відсутність узгодженої цифри.
| Варіант | Призначення | ГСН / особливість | Довжина | Маса | Дальність (орієнтир) |
|---|---|---|---|---|---|
| Х-31П | Проти РЛС | Пасивна ПРГС | 4,7 м | ~400 кг (суперечливо) | до ~110 км |
| Х-31А | Протикорабельна | Активна АРГС-31 | — | — | 7,5–70 км |
| Х-31ПД | Проти РЛС, збільшена дальність | Розвиток П-лінії | 5,3 м | 715 кг | 180–250 км |
| Х-31ПК | Проти РЛС | Датчик «Крапля», бойова частина підвищеної ефективності | — | без зміни відносно бази в описі | — |
| MA-31 | Мішень | Без ГСН і бойової частини | база А | — | імітація надзвукових ракет |
| YJ-91 (KR-1) | Китайський варіант | Під носії JH-7, J-8B, Су-27, Су-30, J-10 | — | — | — |
- Х-31ПК з’явилася через неконтактний датчик підриву «Крапля» та бойову частину підвищеної ефективності; серійне виробництво в одному з описів датують від 2009 року.
- Х-31ПД у серії з 2012 року; Х-31AD — з 2013-го.
- MA-31 знімає бойове навантаження й головку, лишаючи платформу для тренувань проти надзвукових цілей.
- YJ-91 — локалізований розвиток під китайські та спільні типи літаків.

Носії та країни-оператори
Застосування передбачене з МіГ-29, Су-27, Су-24, Су-34, Су-35, МіГ-31 та Су-57. Інтеграція на важкі й легкі винищувачі, а також на ударні машини фронтової авіації, пояснює поширення виробу в парках, де вже є підвіска й канал цілевказання під ракети «повітря—поверхня».
Індія 2001 року закупила партію для Су-30МКІ: 60 протикорабельних і 90 протирадіолокаційних. Станом на 2010 рік серед операторів називали Росію, Алжир, Венесуелу, В’єтнам, Індію, КНР, а також США — саме в ролі мішеней MA-31.
Типова логіка бойового застосування протирадіолокаційної гілки в описах — робота з відстані, коли носій не зобов’язаний заходити в зону ураження підсвічуваної станції так само щільно, як при атаці некерованими засобами. Конкретні бойові порядки, маршрути й позиції підрозділів тут не розглядаються.
Зафіксовані згадки про застосування
Публічні згадки про бойове використання з’являлися в різних конфліктах; частина повідомлень лишається неперевіреною або суперечливою. Нижче — лише загальний контур без координат, маршрутів і розбору наслідків ударів.
- 2008 рік: у окремих повідомленнях йшлося про застосування протирадіолокаційної ракети з Су-34 по засобах ППО в ході конфлікту того періоду; рівень підтвердження обмежений.
- 2022–2023 роки: у відкритих хроніках фіксували пуски й окремі епізоди перехоплення або падіння уламків; деталізація цілей і збитків у цьому огляді не наводиться.
- Окремо згадували втрати носіїв, озброєних такими ракетами, за заявами сторін; незалежна верифікація кожного епізоду різна.
Для довідкового читання важливо відділяти факт наявності повідомлення від встановленого технічного висновку. Оперативна картина змінюється швидко й виходить за межі цивільного довідника про конструкцію.
Місце в тактичній авіації
Виріб закриває два класичні завдання ударної авіації середньої дальності: придушення радіолокаційного поля та атака надводних цілей середнього тоннажу. Пасивна головка на П-лінії працює по випромінюванню; активна головка на А-лінії шукає відбитий сигнал від корабельної надбудови. Прямоток тримає швидкість, що скорочує час підльоту порівняно з дозвуковими крилатими схемами того ж класу дальності.
Порівняно з попередницею Х-27ПС зросли дальність і швидкісний режим пуску — саме це й закладалося в ТТХ нової машини. Мішенева MA-31 розширює навчальний контур ППО без бойової частини. Експорт і китайська лінія YJ-91 показують, що платформа живуча в парках, де вже освоєні Су-30 / Су-27 і національні ударні типи.
Х-31 має комбіновану силову установку: твердопаливний стартовий прискорювач розміщено в камері згоряння прямоточного повітряно-реактивного двигуна, і після старту прискорювач розганяє ракету до швидкості запуску ПВРД, а потім відокремлюється. Базова версія Х-31П має довжину 4,7 м і діаметр корпусу 360 мм, а її маса в різних описах розходиться, тож для порівняння з іншими ракетами звіряйте конкретну модифікацію, а не сімейство загалом.
Сучасний стан і розвиток
Станом на 2026 рік лінійку продовжують згадувати в контексті придушення радіолокаційних засобів; модернізовані версії інтегрують із Су-35С. Серійність Х-31ПД (від 2012) та Х-31AD (від 2013) означає, що базову схему 1980-х не зняли з виробництва, а подовжували за дальністю, бойовою частиною й сумісністю з новими носіями.
Для спостерігача новин достатньо тримати в голові три маркери: пасивна чи активна головка, орієнтовна дальність конкретної модифікації, тип носія. Решта — швидкість на марші, комбінований ПВРД, два первісні бойові профілі — лишається стабільною «рамкою» сімейства від прийняття на озброєння 1988–1989 років.
Якщо в стрічці з’являється згадка про AS-17 чи одну з літерних модифікацій, спочатку визначте гілку (П чи А / ПД / ПК) і не змішуйте дальності 70 км, 110 км і 180–250 км в одну цифру. Це найкоротший спосіб читати повідомлення про тактичну авіаційну ракету без зайвих припущень.