Білі цегляні стіни, з’єднані арками під гострими кутами, витягаються ланцюгом на протязі проспекту Соборності та вулиці Молоді в Луцьку. Цей архітектурний гігант, відомий як будинок-вулик, тримається рекорду найдовшого житлового будинку планети — 2775 метрів з урахуванням усіх відгалужень, або 1750 метрів по головній осі. Уявіть собі цілу вулицю, де тисячі людей прокидаються під одним дахом, а дрони з висоти перетворюють його на гігантські бджолині стільники.

Комплекс з 38–40 секцій, 120–156 під’їздів і понад 3000 квартир дає прихисток близько 10 тисячам лучан. Кожна секція — від 5 до 9 поверхів — має окрему адресу, але разом вони утворюють єдине тіло, що пульсує життям мікрорайону 33. За даними uk.wikipedia.org, це унікальний приклад радянської забудови серії 114-87, де норми відстаней до шкіл і магазинів перетворилися на лабіринт арок і дворів.

Збудований у 1969–1980 роках, будинок пережив епохи змін, але досі стоїть міцно, як символ амбіцій Волині. Сьогодні, у 2026-му, він не просто рекордсмен — це жива легенда, де кожен поворот ховає нові історії.

Історія створення: від креслення до гіганта

Усе почалося з амбітного плану розширити Луцьк на північ. У 1969 році Василь Маловиця, луцький архітектор з художницькою душею, узявся за проєкт 33-го мікрорайону на 45 гектарів. Народжений у 1930-му на Дніпропетровщині, Маловиця вижив війну, освоїв архітектуру в Києві й оселився у Волині, де став головним інженером філії Діпроміста. Разом з Ростиславом Метельницьким вони зламали шаблон прямокутних “хрущовок”, запропонувавши трипроменеві секції під 120 градусів — перші в СРСР.

Будівництво розтягнулося на 11 років: спочатку основна вісь, потім відгалуження. Використовували білу силікатну цеглу, що додало комплексу світлого шарму. Кожен етап — це виклик логістиці: бетон, арматура, тисячі вікон. Мешканці згадують, як перші сім’ї заселялися в 1970-х, святкуючи новосілля посеред пилу й шуму кранів. Маловиця, суворий перфекціоніст, наполягав на шестикутних дворах для зручності — школи, садки, магазини вбудовані прямо в перші поверхи.

Цей проєкт випередив час: подібні ідеї з’явилися в Києві та Москві лише через 15 років. Архітектор помер у 2014-му, залишивши спадщину, що досі дивує. Без його візії Луцьк не мав би свого “вулика”, який став містом у місті.

Архітектурні секрети: чому він схожий на вулик

Згори будинок-вулик нагадує гігантську павутину або стільники, де секції з’єднуються арками для машин і пішоходів. Кожна трипроменева частина — геніальний хід: два крила для квартир, трете — для проїзду. Це забезпечило норми інсоляції та вентиляції, роблячи двори зеленими оазами з клумбами й лавками. Загалом 15 тисяч вікон дивляться на Волинь, а біла цегла відбиває сонце, створюючи ілюзію легкості.

Серія 114-87 дозволила масштаб: панелі з заводу, але з локальними фішками — вбудовані аптеки, перукарні. Арки не просто проходи — вони провітрюють простір, ніби бджолиний вентилятор. Така геометрія ускладнює орієнтацію: новачки губляться, рахуючи під’їзди. Але для місцевих це ритм життя — від дитсадка до зупинки за хвилини.

У порівнянні з прямими “стрічками” в Волгограді чи Японії (2–2,5 км), луцький вулик складніший: повороти додають протяжності без монотонності. Це не просто довжина — це архітектурна поезія в бетоні.

Повсякденне життя: мікромісто під одним дахом

Десять тисяч душ у 3000 квартир — це як маленьке містечко з власними правилами. Ранок починається з гаму: діти біжать арками до шкіл, пенсіонери на лавках обмінюються новинами. Мешканці, як Світлана Кохан, що живе 34 роки, жартують: “Лабіринт вчить терпінню, але двори — найкращі в Луцьку”. Зелені зони, стоянки, ігрові майданчики — усе під рукою.

Перед початком списку типових радощів і викликів зазначимо: будинок-вулик формує спільноту. Ось ключові аспекти життя:

• Зручності інфраструктури: Вбудовані магазини, аптеки, салони — не треба далеко йти. Школи в радіусі 300 метрів, що перевищує норми.
• Соціальні зв’язки: Сусіди знають одне одного поколіннями; свята на подвір’ях — традиція, від Великодня до Нового року.
• Транспорт: Чотири зупинки тролейбуса вздовж фасаду — зручно дістатися центру за 10 хвилин.
• Вентиляція та світло: Арки створюють протяги, а поверхи не затіняють одне одного.

Після цього списку зрозуміло: плюси переважають. Але є й нюанси — шум від проїзду, складність пошуків для гостей. Мешканці адаптувалися: нумерація під’їздів, схеми на стовпах. У 2026-му OSBB активно модернізують — від лічильників до відеоспостереження.

Порівняння з суперниками: таблиця рекордсменів

Щоб зрозуміти унікальність луцького вулика, порівняймо з іншими довгими житловими комплексами. Ось ключові дані з авторитетних джерел:

Джерела даних: tsn.ua та odditycentral.com (станом на 2025–2026 рр.). Луцьк лідирує за протяжністю з відгалуженнями, плюс культурний шарм.

Сучасний стан: від ремонтів до smart-вулика

У 2026-му цегла тримається, але час бере своє — тріщини, дахи, комунікації. Мерія Луцька в 2025-му запустила програму: фасадне утеплення, заміна ліфтів, сонячні панелі на 20 секціях. OSBB об’єдналися, залучаючи гранти — економія на опаленні вже 30%. Мешканці раді: “Тепер не дує крізь арки взимку!”

Виклики лишаються: логістика сміття, паркування в пікові години. Але цифрова трансформація йде — додатки для під’їздів, камери. Згідно з suspilne.media, комплекс адаптується до еко-трендів, стаючи зразком для інших міст.

Будинок-вулик еволюціонує, ніби справжній організм, реагуючи на ритм часу.

Туристичний магніт: прогулянка легендою Волині

Туристи з’їжджаються не за замки — за вулик! З висоти пташиного польоту (дрони в оренду) — незабутній вид. Піші маршрути: від початку до кінця з фото в арках. Гіди розповідають анекдоти: “Тут заблукав турист і знайшов дружину-сусідку”. Фестивалі на подвір’ях, вуличне мистецтво на стінах — це живий музей.

Порада: стартуйте з проспекту Соборності, 1 — там меморіальна табличка Маловиці. Влітку клумби цвітуть, ввечері вогні роблять його казковим. У 2026-му мерія планує екскурсії з VR — для тих, хто не витримає 2 км пішки.

Цей гігант кличе відкривати себе, шепочучи історії крізь арки, і здається, що нові легенди тільки починаються.