Анатолій Гриценко, колишній міністр оборони та лідер партії “Громадянська позиція”, продовжує активно коментувати ключові події в Україні прямо з Києва. Його сторінки у Facebook та Instagram пульсують свіжими постами про хід війни, критику влади та прогнози на 2026 рік. Цей принциповий військовий аналітик не зник з радару – навпаки, його аналітика набирає обертів у час, коли кожен голос експерта звучить як сигнал тривоги.
У січні 2026-го Гриценко публікував дописи про витримку на фронті та гідні умови завершення війни, наголошуючи: “Фронтовикам – на вас уся надія”. Де зараз Анатолій Гриценко? У столиці України, звідки веде гостру публіцистику, не вникаючи в парламентські інтриги. Його присутність у соцмережах – це місток між минулими реформами армії та сьогоденними викликами.
Київські адреси в профілях, регулярні коментарі про локальні події та відмова від еміграції малюють портрет чоловіка, який стоїть пліч-о-пліч з нацією. А тепер зануримося глибше в його шлях – від авіаційного інженера до голосу совісті в оборонній політиці.
Раннє життя: від черкаських ланів до військових крил
Уявіть тихе село Багачівка на Черкащині, де 25 жовтня 1957 року з’явився на світ хлопець, чиє майбутнє опиниться в епіцентрі національної безпеки. Анатолій Гриценко виріс у родині, де праця на землі чергувалася з мріями про небо – його шлях почався з Київського Суворівського училища, де він блискуче завершив навчання золотою медаллю у 1974-му.
Наступний крок – Київське вище військове авіаційне інженерне училище, закінчене з відзнакою в 1979-му. Як військовий інженер-електрик, він одразу занурився в службу: спочатку в Охтирці на Сумщині, де обслуговував авіаційне обладнання в навчальному полку. Ці роки загартували характер – Гриценко не просто виконував накази, а вже тоді мріяв про системні зміни в армії, яка нагадувала гігантський, але незграбний механізм.
Кандидатська дисертація 1984 року з технічних наук стала першим науковим тріумфом: понад 100 публікацій про авіаційну електроніку свідчать про мозок, що поєднує теорію з практикою. Переїзд до США на стажування в 1993-1994 роках – у Інститут іноземних мов Міноборони та Університет ВПС – розкрив горизонти НАТО-стандартів, які пізніше стануть його візитівкою.
Від Генштабу до РНБО: аналітик на передовій змін
У 1994-му Гриценко очолив Управління проблем військової безпеки в Генштабі ЗСУ – позиція, де цифри перетворювалися на прогнози. Він аналізував ризики, пропонував оптимізацію армії, яка після розпаду СРСР нагадувала списану техніку на звалищі. З 1997-го – аналітична служба РНБО, де його звіти лунали в кабінетах еліти.
1999 рік приніс поворот: президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова. Тут Гриценко став мостом між академією та владою – його експертизи цитували в парламенті, а ідеї про скорочення чисельності ЗСУ з 700 тисяч до 400 тисяч лягли в основу реформ. Цей період – як тихий шторм перед бурею Помаранчевої революції.
Доцент кафедри політології НаУКМА з 2015-го (зарплата символічна, 1000 грн/місяць) підкреслює скромність: Гриценко обрав інтелектуальний фронт, де слова гостріші за шаблі.
Міністр оборони: реформи, що змінили армію
24 лютого 2005-го – призначення міністром оборони за Ющенка. Гриценко увійшов в історію як 8-й глава Міноборони, керуючи урядами Тимошенко, Єханурова та Януковича до 2007-го. Його гасло: “Армія для людей, а не корупціонерів”. Скорочення строкової служби з 18 до 12 місяців звільнило тисячі юнаків для цивільного життя.
Перед написанням вступного речення ось ключові реформи, структуровані для ясності:
- Оптимізація чисельності: Виведено з бойового складу 698 танків, 1322 БМП, 119 гармат – техніка, непридатна для сучасної війни, пішла на металобрухт, принісши мільярди гривень.
- НАТО-інтеграція: Адаптація стандартів, навчання за кордоном, фокус на контрактній армії – база для нинішніх ЗСУ.
- Антикорупція: Боротьба з “відкатами”, утилізація боєприпасів (хоча уряд зірвав програму, як він сам заявляв).
- Соціалка: Покращення виплат, житла для офіцерів – реальні кроки, а не папірці.
Після списку реформ видно: Гриценко не просто керував, а ламав стереотипи пострадянської армії. Скандали з продажем танків – міф, розвінчаний допитом СБУ 2019-го: техніка була списана, угода законна. Його звільнення 2007-го Ющенко пояснював тиском олігархів.
Парламент і партія: голос національної безпеки
Народний депутат VI скликання від НУНС, голова Комітету з нацбезпеки – Гриценко тримав руку на пульсі загроз. У VII скликанні від “Батьківщини” (вийшов 2014-го через розбіжності) він блокував корупційні схеми. З 2008-го – творець “Громадянської позиції”, партії принципів над компромісами.
До вересня 2019-го лідер, але після провалу на виборах передав кермо. Партія жива, хоч і поза парламентом – символ опору популізму. Гриценко підкреслює: “Політика – не шоу, а відповідальність”.
Президентські баталії: три кампанії принципу
2010-й: 9-е місце з 1,2% – старт проти Януковича. 2014-й: 5,5%, 4-е місце, фокус на обороні. Кульмінація – 2019-й: 6,91%, 2-е після Зеленського в першому турі. Підтримка від Садового, Вакарчука – коаліція демократів.
Щоб порівняти динаміку, ось таблиця рейтингів:
| Рік виборів | Результат (% голосів) | Місце | Ключова підтримка |
|---|---|---|---|
| 2010 | 1,2% | 9-е | Незалежний |
| 2014 | 5,5% | 4-е | Громадянська позиція |
| 2019 | 6,91% | 2-е (1 тур) | Коаліція з Самопоміччю |
Дані з uk.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє зростання – від аутсайдера до реального конкурента. Дебати на UA:Перший 2019-го, де він розгромив опонентів фактами, досі згадують як майстер-клас.
Де зараз Анатолій Гриценко: Київ, соцмережі та війна
Станом на лютий 2026-го Гриценко – киянин, чиї пости в Facebook (@Grytsenko.Anatoliy) та Instagram (@a_grytsenko_) – це щоденний брифінг. Теми: критика “мирних планів капітуляції”, підтримка фронту, застереження від помилок влади. “2026 – рік сили та витримки”, – пише він, мотивуючи мільйони.
Не балотується з 2019-го, фокус на аналітиці. Росіяни у 2025-му заочно дали 6 років за “заклики до терактів” – відповідь на його слова про ліквідацію Путіна 2018-го. Гриценко реагує з іронією: “Бісніться”. Його син Гліб захистив PhD у Стенфорді 2025-го, дружина Юлія Мостова – в “Дзеркалі тижня”.
Активність – не шум, а глибина: прогнози по війні, поради ЗСУ. Він у Києві, бо тут серце боротьби.
Позиції щодо війни: від провидця до коментатора
Гриценко передбачав агресію РФ ще до 2014-го. Зараз його дописи – як радари: “Ворога спонукає лише сила”. Критикує Захід за нерішучість, хвалить дрони ЗСУ. У 2025-му попереджав про критичні тижні – слова, що резонують з реальністю.
Його бачення: перемога через реформи, як у 2005-му. Емоційний акцент на фронтовиках робить пости вірусними – тисячі лайків, коментарі від ветеранів.
Цікаві факти про Анатолія Гриценка
- Понад 100 наукових робіт – від авіаелектроніки до геополітики, кандидат наук, що курить Marlboro на рибалці.
- Стажування в США: вивчав англійську та ВПС, повернувся з ідеями НАТО.
- Зустріч з Зеленським 2019-го посеред інтерв’ю – домовилися про коаліцію, але доля розпоряджалася інакше.
- Скромність: зарплата доцента 1000 грн, відмовився від палаців заради принципів.
- Скандал з РФ: заочний вирок 2025-го – медаль за сміливість проти агресора.
Ці перлини роблять Гриценка не просто політиком, а легендою з людським обличчям.
Його голос лунає в хаосі новин, нагадуючи: реформи – це не минуле, а ключ до майбутнього. З фронту чекають сили, з Києва – аналізу, і Гриценко дає обидва.
