Верховна Рада пульсує як серце української демократії, де 450 народних депутатів за конституцією формують законодавчу міць країни. Ця цифра, закарбована в статті 76 Основного Закону, здається непорушною скелею, але реальність 2026 року малює іншу картину: лише 393 парламентарії активно працюють у IX скликанні. Десятки вакансій через війну, відставки та трагедії роблять Раду компактнішою, ніж будь-коли, змушуючи її маневрувати між кворумом і кризами. Розберемося, чому так сталося і що це значить для кожного з нас.

Конституційна норма в 450 депутатів народилася не з повітря – це компроміс між представництвом народу та ефективністю. Кожен депутат теоретично уособлює інтереси понад 90 тисяч українців, враховуючи окуповані території. Але війна з 2022-го перевернула все: вибори відкладено, мандати втрачаються, а Рада тримається на плаву завдяки продовженню повноважень. Станом на 14 лютого 2026 року офіційний сайт парламенту фіксує рівно 393 чинних народних обранців – цифра, що коливається, але неухильно падає.

Цей розрив між нормою та практикою – не просто статистика, а виклик для демократії. Коли голосів бракує для ключових рішень, як мобілізація чи бюджет, напруга зростає. Та попри все, Рада продовжує ламати рекорди продуктивності, ухвалюючи закони в умовах сирен і блекаутів. Давайте зануримося глибше в цю драму.

Конституційний фундамент: звідки взялася цифра 450

Стаття 76 Конституції України 1996 року чітко проголошує: “Конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п’ятдесят народних депутатів”. Ця норма з’явилася після бурхливих 90-х, коли парламент еволюціонував від радянської спадщини до незалежного органу. Раніше, у Верховній Раді УРСР, було аж 650 мандатів – гігантська машина тоталітарного контролю, де вибори нагадували парад.

Скорочення до 450 відбулося наприкінці 1980-х під тиском перебудови: округ приблизно по 100 тисяч виборців на депутата. Це співвідношення витримувалося крізь усі скликання, попри спроби реформ. У 2019-му президент Зеленський обіцяв зменшити до 300, аргументуючи економією та компактністю, але воєнний стан заморозив ідею. Сьогодні 450 – це не лише число, а символ стабільності в бурхливому морі змін.

Чому не більше? Бо надто велика Рада стає хаотичною, як базар без господаря. Менше – ризикує втратити репрезентативність. 450 вистачає, щоб охопити регіони, партії та інтереси, але реалії війни тестують цю формулу на міцність.

Реальний склад Ради у 2026: фракції та вакансії під прицілом

На початку 2026 року Верховна Рада нагадує мозаїку з тріщинами: конституційно 450, фактично 393. За даними офіційного сайту (rada.gov.ua), станом на 14 лютого чисельність саме така. Вакансії накопичилися через смерті на фронті, відставки в уряд чи бізнес, еміграцію та невиборені округи на окупованих землях – Крим, Донбас.

Щоб уявити динаміку, ось таблиця ключових фракцій та груп на 9 лютого 2026 (за faktы.com.ua та рада.gov.ua):

Джерела даних: rada.gov.ua та fakty.com.ua. Монобільшість “Слуга народу” тримає контроль, але опозиція набирає ваги. У 2025-му втрачено 6 мандатів нетто (chesno.org), а 2026-й почався з мінімуму в 392 у січні (uk.wikipedia.org).

Ця таблиця показує не лише числа, а баланс сил: коаліція ледь тримається над кворумом у 226 для пленарок. Вакансії заповнюють “двійниками” з резерву списків, але війна ускладнює процес – дехто з кандидатів на фронті чи в окупації.

Історичний шлях: як змінювалася кількість депутатів

Подорож Верховної Ради крізь час – це сага про трансформації. У 1938-му перша Рада УРСР мала 615 мандатів, пік – 650 у 1980-х, коли парламент слугував партійній машині. Перебудова 1989-го скоротила до 450, адаптуючи під демократичні стандарти: округи по 100 тис. виборців.

Перше скликання незалежної України (1990–1994) стартувало з 450, але хаос 90-х додав драми – розпуск, перевибори. II–VIII скликання трималися норми, хоч VIII (2014–2019) страждало від 422 через анексію Криму. IX з 2019-го почалося з 424 (невиборені 26 округів), а війна прискорила ерозію.

• 1996: Конституція фіксує 450 – золота середина між масовістю та мобільністю.
• 2019: Реформа виборів: 100% пропорційно за списками, скасування мажоритарки для прозорості.
• 2022–2026: Воєнний стан блокує вибори, повноваження продовжено до 2027-го мінімум.

Ці етапи ілюструють еволюцію: від номінальної до справжньої репрезентації. Сьогодні дефіцит – не слабкість, а адаптація до виживання нації.

Україна серед світу: скільки депутатів у парламентах сусідів і Європи

Порівнюючи з сусідами, 450 депутатів на 40 млн українців – економний варіант. Польща з 38 млн має 460 у Сеймі, Франція – 577 на 67 млн у Нацзборах. У Латвії (1,8 млн) – 100, Ізраїлі (9 млн) – 120. На душу: в Україні ~1 на 90 тис., у Польщі – 1 на 82 тис., у Великобританії (67 млн, 650) – 1 на 103 тис.

Ось коротка таблиця для наочності:

Джерела: slovoidilo.ua, texty.org.ua. Україна в середині рейтингу – не найскупіша, але й не розкішна. Скорочення до 300 зробило б нас як Швецію (349 на 10 млн), але зараз пріоритет – стабільність.

Такий розподіл пояснює, чому наші депутати часто перевантажені: менше колег – більше тиску. У Європі двопалатність розподіляє навантаження, в нас – все на одній Раді.

Що роблять депутати: повноваження, зарплата та виклики

Народний депутат – не принц, а слуга закону: ухвалює бюджет, призначає уряд, ратифікує договори, контролює президента. Кожен має помічників, комітетські посади, право на імунітет (обмежений з 2019-го). У 2026-му базова зарплата ~50 тис. грн, плюс компенсації до 200 тис. грн/міс на діяльність – транспорт, округи, офіс (unian.ua, slovoidilo.ua).

1. Законодавство: від мобілізації до податків.
2. Контроль: звіти уряду, імпічмент.
3. Представництво: голос вашого регіону в Києві.

Виклики величезні: 70% часу на війну, блекаути зривають сесії. Депутати на фронті – герої, як Василь Вірастюк чи інші. Зарплата критики приваблює, але порівняйте з Польщею (10 тис. євро/міс) – наші скромніші, хоч і з “фондом повноважень”.

Реалії: багато хто жертвує бізнесом, родинами заради мандата. Гумор у тому, що вакансії роблять Ради “елітарнішою” – сильніші лишаються.

Цікаві факти про депутатів Верховної Ради

Парламент – скарбниця анекдотів і рекордів. Ось що здивує:

• Найдовше скликання: IX триває понад 6 років – рекорд незалежності.
• Мінімум 392 у 2026: вперше менше 400, але кворум тримається (rada.gov.ua).
• Депутати-фронтовики: понад 20 воюють, як нардеп “Слуги народу” Рущишин, що загинув героєм.
• Жінки: ~20% – менше, ніж у ЄС (40%), але росте.
• Сайт Ради – топ-3 світу за відвідуваністю (chesno.org).
• Наймолодший: 21 рік мінімум, найстарший – за 80.

Ці перлини показують живу плоть парламенту: не сухі цифри, а люди в епіцентрі бурі. Факт про фронтовиков надихає – демократія не в паузах, а в бою.

Наслідки дефіциту: чи паралізована Рада і що далі

З 393 депутатами кворум (226) ледь набирається, конституційні зміни (300) – недосяжні. 2025-й приніс 8 втрат, 2 доповнення (chesno.org). Війна диктує: вибори неможливі на 60% території.

Наслідки: швидші рішення (менше дебатів), але ризик “ручних” голосувань. Опозиція сильніша – “ПЖМ” блокує проросійські ініціативи. Майбутнє: після перемоги – вибори за пропорцією, можливо скорочення.

Для українців це сигнал: слідкуйте за Радою через сайт, петиції. Депутат – ваш голос, навіть якщо їх менше. Ця напруга робить парламент витривалішим, як сталь у горні.