Руді спалахи мчать крізь гілки, хвіст махає як прапор перемоги над гравітацією. Вивірка звичайна, наша найпоширеніша білка, оселилася в серці Євразії, від сибірської тайги до карпатських схилів. Вона воліє дупла старих сосен чи кулясті гайна, зведені з моху й гілок, де ховається від хижаків і морозів. В Україні ці акробати лісу трапляються всюди, де є дерева: від болотистих лісів Полісся до зелених зон Києва чи Львова.

Ці маленькі інженери не прив’язані до одного куточка. Хвойні ліси — їхній улюблений дім, бо шишки дають їжу цілий рік, але листопадні гаї чи міські парки теж підходять. Уявіть: білка стрибає з дуба на ясен, хвіст розправлений парашутом, а в лапках жолудь. Таке життя пульсує в кожному лісі, де є укриття на висоті від шести метрів.

Але не тільки руда вивірка панує. Світ білок набагато пишніший, і їхні домівки варіюються від тропічних крон до підземних нір. Розберемося, де саме ці пухнасті мандрівники будують свої фортеці.

Різноманіття білчиного світу: понад 280 видів і континенти домівок

Родина вивіркових налічує 297 видів, від крихітних африканських карликових (важать 10 грамів) до гігантських індійських (до метра довжиною). Деревні білки, як наша вивірка звичайна (Sciurus vulgaris), живуть на всіх континентах, крім Австралії та Антарктиди. Вони уникають лише крижаних полюсів і найсухіших пустель, осідаючи в тропічних джунглях, мішаних лісах чи навіть напівпустелях.

У Північній Америці сірі білки (Sciurus carolinensis) колонізували міські квартали, будуючи гнізда на дахах і в електропроводці. В Азії гігантські Ratufa bicolor гойдаються в кронах вологих лісів Малайзії, а в Африці наземні види копають нори в саванах. Деревні форми — самотні генії дерев, що літають між гілками на 10 метрів за стрибок. Наземні, як прері-доги, створюють мегаполіси з сотень нір у преріях США.

Ці звірята адаптувалися до всього: від арктичної тундри до екватора. У Японії ендемічна Sciurus lis ховається в хвойних бамбукових лісах. Глобально популяція сягає сотень мільйонів — у США, за оцінками 2025 року, близько 40 мільйонів сірих білок (worldpopulationreview.com). Але кожен вид має фаворити: хвойні для рудих, листяні для сірих.

• Деревні білки (tree squirrels): 70% видів, гнізда в кронах, денний спосіб життя.
• Наземні (ground squirrels): колонії в степах, нори до 5 метрів глибини, соціальні тусовки.
• Летяги: планерують на 100 метрів між деревами в азійських тропіках.

Після такого огляду зрозуміло: білки — космополіти природи. Їхні домівки еволюціонували під конкретні ландшафти, роблячи кожну популяцію унікальною.

Білки в Україні: Полісся, Карпати та несподівані степові гнізда

В Україні царює вивірка звичайна, єдиний дикий вид, розділений на чотири підвиди. Найчисельніша — карпатська (Sciurus vulgaris carpathicus), з чорним хутром, що досягає 114 особин на 1000 гектарів у плідні роки (uk.wikipedia.org). Вона панує в букових і ялинових лісах Закарпаття, де висота домівок сягає 20 метрів.

На Поліссі та в Лісостепу мешкають форми Кесслера (захід від Дніпра) та українська (схід). У Криму акліматизували телеутку — сіру сибірську гостью. Навіть у степу, як у Донецьку чи Дніпрі, парки стали їхнім прихистком завдяки розселенням у ХХ столітті. Чисельність коливається з урожаєм шишок: у 2000-х добували до 60 тисяч щороку, але клімат тисне.

Карпатська білка любить ялини й буки, де гайна ховаються в тумані. На Поліссі соснові борі дають притулок від вовків. У міських зонах, як Шевченківський парк у Львові, вони сміливіше підходять до людей, крадучи горіхи з рук.

Джерела даних: uk.wikipedia.org. Ця таблиця показує адаптивність: від гір до рівнин.

Архітектура білчиного дому: дупла як фортеці, гайна як шедеври

Білка не копає нір — вона архітектор крон. Головні домівки: дупла від дятлів чи гнилі, теплі й захищені від дощу. Гайно — кулясте гніздо діаметром 30-50 см, з гілок товщиною в палець, зовні стирчать “кіжки” для маскування, всередині мох, трава, кора, шерсть. Будують за 3-4 дні, до 15 штук на сезон: літні легкі, зимові утеплені.

Розташування — розвилка товстих гілок на 6-20 метрах, протилежно вітру. Влітку сім’я в одному гайні, взимку тусуються купами для тепла. У містах освоюють горища, дахи, старі гнізда ворон. Гайно тримається бурі, бо гілки переплітають хрест-навхрест — природний каркас.

1. Основа: 100-200 гілок, скріплених смолою чи слиною.
2. Стіни: мох, листя для вентиляції.
3. Внутрішня камера: м’яка підстилка, де малюки гріються.
4. Вихід: один-два отвори, замасковані.

Такі укриття рятують від лисиць, куниць і снігів. Білки мігрують між гніздами, ховаючи запаси в корі.

Міські кочівники: як білки освоювали урбан-джунглі

Парки Києва чи Одеси — білчині мегаполіси. Тут вони крадуть кави з лавок, будують гнізда в ялинках Нового року. Адаптація блискавична: менше хижаків, більше сміття для утеплення. У Європі сірі витісняють рудих, але в Україні вивірки тримаються. 2025 року в Британії червоні squirrels відроджуються в хвойних заповідниках (phys.org).

У львівських парках карпатські форми сміливі, підходять за арахісом. Але урбан стрес: шум, собаки. Порада: залишайте годівниці з горіхами, не годуйте хлібом — шкодить травленню.

Загрози для білчиного раю: клімат і конкуренція

Клімат гріє — ліси сохнуть. За моделями українських вчених, до 2100 вивірка втратить 97% ареалу в Україні при +3°C, залишившись у Карпатах і Криму (bbc.com/ukrainian). Шишки не встигають дозрівати, міграція на північ повільна. Сірі східні форми загрожують у Європі, несучи хвороби.

Вирубка лісів фрагментує домівки, зменшуючи генетику. Але резилієнтність вражає: 2025 дослідження показало, що європейські руді витримують потепління, якщо зберегти хвойні (euronews.com). Захист — ключ: садити сосни, боротися з кліматом.

Лісові садівники: чому домівка білки — серце екосистеми

Білки розносять насіння на кілометри, забуваючи 30% жолудів — так ростуть дуби. Гриби на шерсті — симбіоз з лісом. У Карпатах вони тримають букові ліси живими. Спостерігайте за ними восени: хвіст махає, горіхи ховає. Ці пухнасті друзі роблять світ зеленішим, і їхні гайна — символ невгамовної енергії природи.