573 метри тунелю під серцем Стамбула з’єднують галасливий Каракой з витонченим Бейоглу, перетворюючи виснажливу прогулянку крутими пагорбами на блискавичну поїздку тривалістю 90 секунд. Цей скромний шматок підземної магії, відомий як Тюнель, міцно тримає титул найкоротшого метро на планеті за версією World Record Certification Agency. Дві станції, один тунель – і ось ви вже долаєте 61 метр перепада висот, ніби в казковому ліфті для цілого міста.

Стамбул, розкинутий на семи пагорбах, завжди кидав виклик своїм жителям. У XIX столітті шлях від порту Галата до європейського квартру Пера нагадував підйом на Еверест без спорядження: вузькі вулички, слизький камінь після дощу, натовп торговців і дипломатів. Тюнель народився саме з цієї потреби, ставши не просто транспортом, а символом інженерної сміливості в османську епоху.

Сьогодні цей реліквієвий гігант перевозить тисячі пасажирів щодня, інтегруючись у мережу İETT. Його вагони на гумових шинах ковзають тихо, як привид у лабіринті історії, пропонуючи найшвидший спосіб уникнути трафіку мегаполісу з населенням понад 15 мільйонів.

Народження Тюнеля: від ідеї француза до османського чуда

Все почалося в 1867 році, коли французький інженер Ежен-Анрі Гаванд прибув до Константинополя як турист. Побачивши, як 40 тисяч людей щодня долають пагорб Високий Сходинок, він не витримав: люди ковзали, падали, витрачали години на те, що можна було б спростити. Гаванд повернувся до Франції, намалював проект фунікулера і подав його османській владі в лютому 1868-го.

Султан Абдул-Азіз, вражений, видав концесію 10 червня 1869 року на 42 роки за моделлю “побудуй-експлуатуй-передай”. Але Франко-прусська війна зірвала фінансування, тож Гаванд створив британську компанію Metropolitan Railway of Constantinople. Будівництво стартувало 30 липня 1871-го: копали тунель вручну, борючись з землевласниками, які вимагали компенсацій. Кирпичну трубу довжиною 554,8 метра завершили в грудні 1874-го, а 17 січня 1875-го Тюнель відчинив двері – другий найстаріший підземний залізничний транспорт після лондонського метро.

Перші вагони рухалися на парі від двох котелень по 150 к.с., освітлені газовими лампами. Вартість проєкту сягнула 180 тисяч османських лір – астрономічна сума, але інвестиція окупилася за роки. Гаванд так і не побачив торжества: церемонія відбулася без нього, а згодом компанія перейшла до османських рук.

Технічні секрети найкоротшого метро: як воно дихає під землею

Тюнель – це не просто яма в землі, а витвір інженерії з нахилом від 2% до 15%, параболічною кривою і одноколійною системою з петлею для роз’їзду. Тунель цегляний, 6,7 м завширшки та 4,9 м заввишки, на стандартній колії 1435 мм. Сучасні вагони – це відреставровані MP 55 з паризького метро, довжиною 16 м кожен, вмісткістю 170 пасажирів.

Електрифікація прийшла в 1971-му після ремонту: 350 к.с. потужності, максимальна швидкість 22 км/год. Поїздка – 90 секунд, інтервал – 3,5 хвилини. Гумові шини забезпечують тишу та плавність, роблячи Тюнель схожим на гуму-метро, як у Парижі чи Монреалі.

Ось ключові характеристики в таблиці для наочності:

Дані з сайту iett.istanbul. Ця компактність робить Тюнель ідеальним для щільного трафіку, де кожен метр на рахунку. У 2007-му додали сейсмостійкість, а в 2021-му з’явилася перша жінка-машиністка – знак прогресу в консервативному транспорті.

Тюнель у ритмі сучасного Стамбула: щоденна реальність

Кожного дня Тюнель оживає о 6:30 ранку, перевозячи місцевих від порту до Істікляль-авеню – пішохідної артерії з магазинами та кафе. Він входить до мережі F2, з’єднуючись з трамваями та фунікулерами. Ціна квитка – частина Istanbulkart, близько 15 турецьких лір (0,4 USD станом на 2026), роблячи його доступним для всіх.

Під час реставрацій – у 1968-71 та WWII (закритий на 3,5 місяці через брак матеріалів) – містяни сумували за ним. Сьогодні пасажиропотік стабільний, хоч точних цифр за 2025 не оприлюднено; історично – мільйони на рік. Тюнель рятує від заторів, де авто стоять годинами.

Його вагони, з дерев’яними елементами в інтер’єрі, переносять у часи султанів. Дехто жартує: це не метро, а машина часу в гумових черевиках.

Хто ще претендує на звання найкоротшого? Порівняльний погляд

Титул Тюнеля не беззаперечний: дехто відносить його до фунікулерів, а не метро. Але порівняймо з конкурентами. Ось таблиця найкоротших систем за даними en.wikipedia.org (List of metro systems):

Кармеліт у Хайфі тримає Guinness за shortest metro line, але Тюнель компактніший. Дніпровське метро (7,8 км) – найкоротше в Україні, але програє за масштабом. Критерії “метро” розмиті: фунікулери vs класичні лінії.

Ці перлини роблять Тюнель не просто рекордсменом, а живим музеєм на рейках. Туристи шикуються в чергу, щоб відчути подих історії.

Тюнель як магніт для мандрівників: поради від інсайдера

Приїжджаєте до Стамбула? Не пропустіть Тюнель – це не метро, а портал у минуле. Купіть Istanbulkart біля станції, сідайте в 7 ранку, щоб уникнути натовпу. З Бейоглу спустіться до Галати, де чайні будинки шепочуть легенди.

Для фанатів урбаністики: огляньте лобі з османським декором, послухайте гул шин. Біля нижньої станції – Галатський міст з рибалками. А ввечері Тюнель сяє неоновими вогнями, запрошуючи на нічне шоу міста.

У 2026-му, з ростом туризму, Тюнель лишається оазисом спокою в хаосі. Він нагадує: іноді найкоротший шлях – найяскравіший. Беріть навушники з османською музикою – і вперед, у серце Стамбула.

Майбутнє Тюнеля: чи розшириться рекордсмен?

İETT планує модернізацію: нові вагони, smart-картки, інтеграцію з Marmaray. Але розширення? Малоймовірно – його шарм у компактності. У світі будуються гіганти на кшталт Шанхайського (800+ км), але Тюнель тримається за нішу “найменшого гіганта”.

Кожна поїздка – нагадування про інженерний геній Гаванда. Стамбул росте, а Тюнель вічно молодий, ковзаючи під Золотим Рогом. Хто знає, може, скоро з’явиться віртуальний тур для глобальної аудиторії.