Генріх Шліман, німецький купець без археологічної освіти, у квітні 1871 року вбив лопату в пагорб Гісарлик біля протоки Дарданелли в сучасній Туреччині. Там, під багатошаровими нашаруваннями землі, він виявив руїни кількох стародавніх міст, які назвав Трою – тим самим Іліоном з гомерівської “Іліади”. Ця знахідка перетворила міф на реальність, хоч і з купою суперечок. Шліман не просто копав – він нищив шари в пошуках золота Пріама, але саме його одержимість довела, що Троя існувала.
Пагорб Гісарлик виявився справжньою цибулиною історії: дев’ять основних шарів поселень, від бронзової доби до римських часів. Шліман вважав найнижчий, багатий скарбами шар Троєю часів Троянської війни, але сучасні вчені переконані: гомерівське місто – це шар VIIa, зруйнований близько 1180 року до н.е. вогнем і, можливо, облогою. Його розкопки стали початком ери, коли античні легенди почали перевіряти лопатою.
Та повернімося до самого Шлімана. Цей чоловік пройшов шлях від офісного клерка до мільйонера, а потім – до археолога-аматора, який кинув виклик скептикам. Його історія – це суміш романтики, жадоби пригод і наукових прорахунків, що досі надихає шукачів скарбів.
Дитинство в тіні легенд: як пасторський син полюбив Гомера
Шестого січня 1822 року в маленькому містечку Нойбуков у Мекленбурзі-Шверіні народився Йоганн Людвіг Генріх Юлій Шліман – десята дитина пастора. Мати померла, коли йому виповнилося дев’ять, батько одружився з молодшою на двадцять років служницею, і хлопець опинився на вулиці. У чотирнадцять він уже гнув спину в крамниці за грішну платню, працюючи по шістнадцять годин на добу. Життя бідного клерка могло зламати будь-кого, але Шліман виявився з тих, хто ковтає книги замість їжі.
Усе почалося з казки про гори золота в Трої, яку йому розповідала мати. “Іліада” Гомера стала його Біблією. У похмурому підвалі Амстердама, де він вивчав мови – англійську, французьку, голландську, іспанську, португальську, італійську, а згодом давньогрецьку – Шліман мріяв про Трою. Він створив унікальний метод запам’ятовування: повторював слова, доки не міг мріяти ними. До двадцяти двох років опанував російську, поїхав до Петербурга, заснував торгівельну фірму. Під час Кримської війни постачав порох росіянам – дві третини потреб армії йшли через його руки. Золото лилося рікою: маєтки в Індії, банківські інвестиції в Англії та Бразилії. У 1860-х Шліман – один з найбагатших людей Європи, королівський купець.
Але гроші не купують мрії. У 1866 році, розлучений з першою дружиною, яка народила йому трьох синів у Росії, Шліман одружується з шістнадцятирічною грекинею Софією Енгатроменос – спеціально, щоб вчити грецьку від носія. Разом вони вирушають на Корфу, Крит, у 1868 – на Ітаку, Пелопоннес і Гісарлик. Там, на пагорбі, Шліман відчув: це вона, Троя. Ландшафт збігався з описами Гомера – рівнина, море, два потоки. Ви не повірите, але цей self-made man продав бізнес і взявся за лопату.
Перші кроки на Гісарлику: від скепсису до траншеї шириною в сорок метрів
Ще до Шлімана британський консул Френк Кальверт підозрював Гісарлик у Трої, але не мав грошей. Шліман купує половину пагорбу, підкуповує османських чиновників кредитами від європейських банків. У квітні 1870-го починає розкопки: спершу скромно, з двадцятьма робітниками. Але в 1871-му йде ва-банк – тисяча людей, гігантська траншея 40 метрів завширшки і 17 углиб. Земля летить униз, як у шаленому кар’єрі. Шліман телеграмує дружині: “Знаходжу стіни Трої!”
Він виявив сім шарів – від примітивних хатин до потужних фортець. Кераміка, ідоли, урни. Шліман фотографував усе, писав щоденники, хоч і не документував стратиграфію. Його мета – Пріамів скарб, золото царя з “Іліади”. Скептики сміялися: Троя – казка для дітей. Але Шліман копав, як одержимий, ігноруючи сигнали: нижні шари старіші на тисячі років.
Османська влада конфіскувала знахідки, суди тягнулися роками. Шліман ховав золото в подушках, Софію фотографував у прикрасах – фото стало іконою. Ці перші розкопки 1871-1873 заклали фундамент: Гісарлик – Троя, багатошарова, реальна.
Шари Трої: багатошарова цибулина історії під траншеєю Шлімана
Розкопки розкрили щонайменше дев’ять основних культурних шарів на пагорбі Гісарлика, кожен з пожежами, руйнуваннями чи розбудовою. Шліман бачив сім, пізніші – уточнили. Ось ключові етапи еволюції міста, що проіснувало понад три тисячі років.
| Шар Трої | Приблизна дата (до н.е.) | Основні характеристики та доля |
|---|---|---|
| Troy I | 3000–2550 | Маленька фортеця з сирцевої цегли, урнові поховання, перша пожежа – кінець бронзової доби. |
| Troy II | 2550–2300 | Велика цитадель з палацами, Скарб Пріама (золото, мідь), гончарне коло; зруйнована катастрофою, можливо землетрусом. |
| Troy III–V | 2300–1700 | Розширення, орнаментована кераміка, бронза; поступовий занепад без великих пожеж. |
| Troy VI | 1700–1300 | Багате егейське місто, мінойська кераміка, коні; зруйноване землетрусом. |
| Troy VIIa | 1300–1180 | Гомерівська Троя: укріплення, сліди облоги, пожежа – епоха Троянської війни. Консенсус сучасних археологів (en.wikipedia.org). |
| Troy VIIb–IX | 1180–85 | Занепад, грецьке та римське відродження (Нове Іліон). |
Таблиця спрощує, але показує динаміку: від скромного поселення до могутньої фортеці. Шліман знищив частину III–V шарів своєю траншеєю, змішав артефакти. Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org. Ці шари – ключ до розуміння, чому Троя не казка.
Золотий скарб Пріама: сяйво, що змінило все
31 травня 1873 року, напередодні завершення сезону, робітник крикнув: “Золото!” Шліман кинувся – стіна з мідних посудин, всередині близько 10 тисяч предметів: діадеми, браслети, намиста, кубки з електруму, срібні вази. “Скарб Пріама” – так назвав він знахідку з Трої II. Софію прикрасили діадемою, фото розлетілося світом. Шліман писав дружині: “Я знайшов Трою!” Вартість – мільйони, але контекст втрачено: скарб на тисячу років старіший за Пріама.
Знахідка сенсаційна, хоч і помилково датована. Сьогодні частина в Пушкінському музеї Москви (взята СРСР 1945 як репарація), решта – в Берліні. Шліман вивіз нелегально, османи судилися. Це золото – вершина його слави, але й початок критики: аматорство коштувало контексту.
Ви не повірите, але Шліман носив скарб у подушці через Європу, ховаючись від турецьких агентів. Романтика на межі злочину.
Помилки Шлімана: руйнівний ентузіазм генія-аматора
Шліман копав як бульдозер: ігнорував шари, шукав “принцесине поховання”, вирівнював пагорб. Знищив Troy IV, перемішав артефакти. Вважав Troy II гомерівською – помилка на 1000 років. Критики, як Ернст Беттихер, звинувачували в фальсифікаціях. Шліман мстився книгами, де викривав суперників.
Його методи – типова біда піонерів: швидкість над наукою. Але без нього Троя спала б. Сучасні археологи шкодують про втрати, та визнають: Шліман довів реальність міфу.
Продовження розкопок: Дерпфельд, Блеген і шар VIIa
У 1882-му приєднався Вільгельм Дерпфельд – професіонал з Олімпії. Він уточнив шари, вказав на Troy VI як гомерівську. Шліман погодився наприкінці життя. Американець Карл Блеген у 1930-х підтвердив: Troy VIIa, з копьями, стрілами, слідами пожежі – облога близько 1250 р. до н.е. Хеттські тексти називають Wilusa – Троя.
Ці вчені врятували спадщину: Гісарлик – ЮНЕСКО з 1998. Розкопки тривають, уточнюючи деталі.
Троя сьогодні: свіжі докази Троянської війни з 2025 року
У липні 2025-го на Гісарлику Рюстем Аслан з Чанаккальського університету знайшов купу пращових каменів у шарах Troy VI–VII, біля палацу. Разом з опаленими кістками, похованнями – ознаки конфлікту XIII ст. до н.е. Не пряма війна греків, але військовий хаос, що пасує “Іліаді”. Землетруси, “народи моря” – причини руйнувань, але sling stones натякають на облогу (Archaeology.org).
У 2019 відкрили Troy 0 – на 600 років старше. Розкопки Аслана з 2014 розкривають нижнє місто, 270 га. Троя – не фортеця, а торговий хаб з Анатолією, Грецією, Єгиптом. DNA показує мішаних жителів – лувійці, греки. Легенда оживає з новими штрихами.
Цікаві факти про Трою та Шлімана
- Шліман вивчив 15 мов, включно з санскритом, щоб читати Гомера оригіналом – і знайшов паралелі з “Рігведою”.
- Скарб Пріама важить 12 кг золота; діадема Софі – прототип корони для фільмів про Трою.
- Троя VIIa мала стіни 5 м завтовшки, вежі – оборонний шедевр, зруйнований вогнем, як у Гомера.
- Шліман планував копати Кносос, але помер 1890-го; Артур Еванс реалізував мрію 1900-го.
- 2024-го знайшли останки чотирьох людей у руїнах – свідки кінця Трої? (historyexpose.com)
Ці перлини роблять історію Трої не сухим фактом, а пригодою з кінця бронзової доби.
Спадщина Шлімана пульсує: від міфів до UNESCO, від золота до пращових каменів. Троя стоїть, шепочучи про війни, торгівлю, землетруси – і про чоловіка, який повірив у казку сильніше за вчених.
