Станом на 2026 рік Андрій Пальчевський живе і працює в Києві. Він зосередився на управлінні своєю мережею медичних лабораторій Eurolab, уникає гучної політики і тримається подалі від скандалів, які колись супроводжували кожний його крок. Квартира на Шовковичній у центрі столиці, щоденна рутина з аналізів, генетики та благодійних проектів для онкохворих дітей — ось його реальність сьогодні. Ніяких переїздів за кордон, ніяких нових судових баталій. Просто стабільний бізнес у часи, коли більшість українців борються за кожен день.

Його ім’я досі викликає емоції: для одних — успішний підприємець, який побудував імперію лабораторій, для інших — фігура з тінню проросійських заяв і ефірів на російських телеканалах. Але факти простіші, ніж чутки. Пальчевський не зник, не втік і не зник у забутті. Він тут, у Києві, керує справами, які рятують життя тисячам киян щороку. І саме це робить його історію такою захопливою для тих, хто хоче зрозуміти, як бізнес і політика переплелися в сучасній Україні.

Щоб розібратися, чому Пальчевський досі на слуху, варто зануритися в його шлях — від київського хлопця з усиновленням до власника однієї з найбільших приватних лабораторій країни. Кожен етап його життя додає барв: військова служба в Лаосі, бізнес у Росії 90-х, коротке міністерське крісло і невдала спроба стати мером Києва. А зараз усе зійшлося в одному — Eurolab продовжує рости навіть під час війни.

Хто такий Андрій Пальчевський: корені, освіта та ранні роки

Народився Андрій Іванович 16 липня 1961 року в Києві. З його слів, справжнього батька не знав — усиновив Іван Пальчевський. Школу №51 закінчив у рідному місті, а далі — доля військового перекладача. Військовий інститут іноземних мов Міністерства оборони СРСР у Москві став альма-матер. Там готували не просто лінгвістів, а спеціалістів для військових прокуратур, трибуналів і спецпропаганди. Чотири іноземні мови, включно з лаоською, — це не просто диплом, а інструмент виживання в далеких країнах.

З 1983 по 1991 рік служив у Збройних силах СРСР. Шість років — у Лаосі, де працював військовим перекладачем. Уявіть: тропічна спека, політична нестабільність, постійна потреба перекладати не лише слова, а й наміри. Після демобілізації викладав англійську в Московському державному інституті міжнародних відносин. Але 90-ті потягнули в бізнес. Спочатку — голова російського представництва американської компанії Monsanto «Нутрасвіт АГ». Потім — директор «Квест ЮТС», однієї з найбільших фірм з технологій пивоваріння в Росії. Бізнес кипів, гроші йшли, але Україна кликала назад.

У 2005 році Пальчевський остаточно повернувся до Києва. Українське громадянство оформив у серпні 2009-го. До того жив і працював у Росії, але продав тамтешній бізнес і вклав сили в рідну країну. Цей крок став поворотним: замість пива — медицина. І саме тут починається історія Eurolab, яка зробила його відомим на всю Україну.

Eurolab — серце бізнес-імперії Пальчевського

Медичний центр Eurolab Пальчевський заснував у 2004 році. Сьогодні це ціла мережа лабораторій у Києві та регіонах. Аналізи, генетичні тести, онкомаркери — все, що потрібно сучасній діагностиці. Компанія зареєстрована в Ілфорді біля Лондона, але реальний контроль — у Києві. Кінцевий бенефіціар — сам Пальчевський, співвласник — росіянин Олексій Кириллов. У 2015-му Eurolab входила до топу найбільших приватних медзакладів країни.

Під час війни лабораторії стали справжнім рятівним колом. Тисячі киян щодня здають аналізи, перевіряють здоров’я, проходять обстеження. Бізнес не просто вижив — він процвітає. Фонд Eurolab допомагає онкохворим дітям: понад сто сімей отримали підтримку. Це не просто цифри — це реальні життя, які змінюються завдяки системі, яку Пальчевський будував десятиліттями.

Пам’ятаєте, як у 2019 році Володимир Зеленський здавав аналізи саме в Eurolab? Тоді це стало вірусним: помилка в даті, скандал, але лабораторія лишилася символом точності й доступності. Сьогодні мережа розширюється, інвестує в нове обладнання, тримається на плаву навіть тоді, коли економіка країни під тиском. Пальчевський не просто власник — він щодня вникає в деталі, від логістики зразків до якості реактивів.

Політичний шлях: від заступника міністра до власної партії

Політика увійшла в життя Пальчевського несподівано. У 2010-му він став першим заступником міністра у справах сім’ї, молоді та спорту в уряді Миколи Азарова. Чотири місяці — і відставка. Сам розповідав, що хотів реформувати систему, але зіткнувся з тотальним спротивом. Скандал з нібито російським громадянством тоді тільки підігрів інтерес.

У 2019-му підтримав Зеленського на президентських. Критикував Порошенка, говорив про зовнішній контроль і необхідність діалогу. А в 2020-му створив партію «Перемога Пальчевського» і пішов на вибори мера Києва. Результат — п’яте місце з 5,44%. Кампанія була яскравою: білборди, обіцянки пожити в кожному районі, щоб відчути проблеми людей. Але виборці не повірили. Партія досі існує формально, але активності майже немає.

Медійна кар’єра йшла паралельно. Вів «Глибинне буріння» на Першому національному, «Про життя» на «Інтері», «Вказівний палець» і «Доросла гра» на «Прямому». Пізніше — гість на каналах, пов’язаних із Віктором Медведчуком. Кожен ефір — це не просто слова, а спроба пояснити свою позицію: від «возз’єднання народів» до критики влади. Сьогодні він зрідка з’являється в ефірах, коментує події, але без колишнього запалу.

Скандали, які переслідують: російські зв’язки та звинувачення в зраді

Найгучніші скандали пов’язані з Росією. У 2019–2020 роках Пальчевський шість разів з’являвся в ток-шоу «60 хвилин» на «Россия 1». Фраза про «возз’єднання» облетіла мережу. Пізніше він заперечував і навіть виграв суд проти тих, хто поширював інформацію про російське громадянство. Але тінь лишилася.

У 2023 році рух ЧЕСНО вніс його до Реєстру зрадників за поширення фейків і проросійських наративів. Звинувачували в роботі на спецслужби, у «громадянській війні» замість повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022-го його проєкт на каналі «Дом» закрили. Деякі ефіри називали війну «спеціальною операцією» — це розпалювало емоції.

Проте суди й факти показують нюанси. Російське громадянство Пальчевський заперечує з 2009 року. Бізнес-зв’язки з росіянином Кирилловим існують, але доказів колаборації під час війни немає. Він повернувся до Києва, працює, платить податки. Для багатьох це виглядає як подвійна гра, для інших — просто бізнес у складний час.

Цікаві факти про Андрія Пальчевського

• Лаос у крові: шість років у тропіках навчили його не лише мови, а й витримки. Перекладач у зоні конфлікту — це робота, де кожне слово могло коштувати життя.
• Зеленський і Eurolab: саме в його лабораторії майбутній президент здавав аналізи перед другим туром. Помилка в даті стала мемом, але підкреслила точність закладу.
• Батько чотирьох: розлучений після 30 років шлюбу з Оленою. Молодший син носить подвійне прізвище і веде бізнес у Барселоні — сімейні традиції бізнесу живуть.
• Партія з мільйонами: у 2020-му партія зібрала 46 млн гривень, але НАЗК знайшло підставних донорів і занижені витрати. Популізм чи реальна політика?
• Мова і пропаганда: володіє лаоською, англійською та іншими. Але саме російські ефіри стали його головним «скелетом у шафі».

Ці факти роблять портрет об’ємним: не просто політик чи бізнесмен, а людина з насиченим, суперечливим життям.

Особисте життя та сім’я: за лаштунками публічності

30 років шлюбу з Оленою Пальчевською завершилися розлученням зі скандалом — дружина хотіла половину майна. Чотири дітей: старші вже дорослі, молодший — у бізнесі за кордоном. Пальчевський рідко говорить про сім’ю публічно, але підкреслює, що батько — це не лише гроші, а й приклад. Сьогодні він намагається балансувати між бізнесом і близькими, уникаючи зайвої уваги.

Його день у Києві — це не гламур. Зустрічі з менеджерами лабораторій, перевірка звітів, благодійні дзвінки. Ніяких розкішних яхт чи вілл у ЗМІ. Просто стабільність, яку багато хто вважає розкішшю в 2026 році.

Які уроки дає історія Пальчевського для українців

Його шлях показує, як один і той самий чоловік може бути і перекладачем у Лаосі, і пивним бізнесменом у Росії, і міністром, і власником лабораторій. Успіх приходить не від ідеології, а від вміння адаптуватися. Eurolab працює під час війни — це приклад, як бізнес може бути корисним державі, навіть якщо власник має суперечливу репутацію.

Для початківців у бізнесі чи політиці Пальчевський — урок: скандали минають, а конкретні справи лишаються. Для просунутих читачів — це приклад, як особисті зв’язки і вміння говорити з будь-якою аудиторією допомагають виживати в кризах. Він не ідеальний герой, але реальна людина, яка продовжує жити в Києві й робити свою справу.

Пальчевський де зараз? У Києві, серед своїх лабораторій, серед своїх справ. І поки Eurolab тестує кров українців, його історія продовжує писатися — не в заголовках, а в щоденній роботі. Це робить її справжньою.