Степовий вітер шепотів стародавні таємниці, коли 21 червня 1971 року археолог Борис Мозолевський торкнувся блискучого дива. Золота пектораль, вагою 1148 грамів і діаметром 30,6 сантиметра, виринула з глибин кургану Товста Могила поблизу села Велика Андрусівка в Криворізькому районі Дніпропетровської області. Ця унікальна нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до нашої ери, виконана з золота 958-ї проби, лежала в короткому коридорі між поховальною камерою та вхідною ямою, поряд із залізним мечем у золотих піхвах.

Знахідка сталася о 14:30, і той момент назавжди закарбувався в історії археології. Курган, висотою понад 8 метрів і діаметром близько 70 метрів, ховав не просто золото, а енциклопедію скіфського світу — від побутових сцен до міфічних битв. Сьогодні цей скарб, шедевр елліно-скіфського мистецтва, зберігається в Скарбниці Національного музею історії України в Києві, евакуйований для безпеки під час війни.

Але чому саме Товста Могила? Цей курган у серці Придніпров’я, серед безкраїх степів, притягував грабіжників ще з античних часів — сармати та інші кочівники розграбували його частково. Проте головне поховання врятувала доля: пектораль опинилася на “порозі” камери, поза увагою давніх злодіїв.

Легендарний курган у серці скіфського степу

Уявіть собі пологі пагорби Дніпропетровщини, де вітер несе відлуння копит диких коней. Товста Могила — один із найбільших скіфських курганів, зведений у другій чверті IV століття до н.е. для царя чи верховного жерця. Розташований за 10 кілометрів від сучасного Покрова, він панував над ландшафтом, сигналізуючи про могутність “царських скіфів” — еліти, що контролювала торгівлю золотом і рабами від Чорного моря до Алтаю.

Скіфи, войовничі кочівники, будували такі насипи висотою до 20 метрів, вкладаючи в них статки. Товста Могила зазнала розграбування ще в античність, але центральна гробниця з двома камерами залишилася недоторканою. Земля тут багата марганцем, і в 1970-х курган ледь не зруйнували для гірничого комбінату — натомість археологи отримали дозвіл на розкопки. Цей степовий гігант став ареною відкриттів, що перевернули уявлення про скіфів як “дикунів” Геродота.

Серед подібних курганів — Чортомлик чи Солоха — Товста Могила вирізняється збереженістю. Її насип з глини та каменів прикривав дерев’яні конструкції, що протрималися тисячоліття. Розкопки Інституту археології АН УРСР під керівництвом Мозолевського тривали місяці, відкриваючи шар за шаром життя давніх воїнів.

Розкопки, що змінили історію археології

Експедиція 1971 року почалася навесні: шанці, пробні ями, і ось — вхідна яма кургану. Мозолевський, поет і археолог з Миколаївщини, інтуїтивно копав у ключових точках. Його команда — Євген Черненко та десятки помічників — розчищала дромос, коридор до гробниць. Курган виявився “гніздом” поховань: царська пара, слуги, коні.

Першими знайшли бокову могилу цариці: гривню з левів, що терзають оленя, браслети, персні. Дитина поруч мала схожі прикраси, простіші. Шість коней у окремих ямах блищали золотою збруєю, а четверо слуг чекали вічних послуг. Бронзовий казан і колеса катафалків додавали побутових деталей.

Кульмінація — центральна камера. Розчищаючи долівку, археологи натрапили на горит (лук і стріли), батіг. А потім — круглий блиск. “Всі зойкнули й почали цілуватися”, — згадував Мозолевський. Ця знахідка не просто золото: вона — ключ до розуміння скіфської космогонії.

Історичний момент відкриття золотої пекторалі

21 червня, спекотний полудень. Мозолевський, у пилу розкопок, простягає руку в коридор — і витягує місяцеподібний диск. Серце стискається: вага вражає, рельєфи оживають під сонцем. Біля мечем у піхвах з пластинами, це був символ влади, що не дістався грабіжникам.

Новина розлетілася миттєво. У Києві чекали експертизи: золото найвищої проби, техніки — від лиття до емалі. Мозолевського нагородили квартирою, роботою, але слава мала й тінь — спроби вивезти скарб до Москви чи Ленінграда. За правилами УРСР, прикраса залишилася в київській Скарбниці.

Той день став “Днем пекторалі” — музеї святкують його щороку. Знахідка врятувала курган від знищення, а степ — від забуття.

Чарівний світ зображень на пекторалі

Пектораль — триярусний шедевр діаметром 30,6 см. Верхній ярус: двоє напівоголених чоловіків розпнуто тримають хутро, ніби шиють священний одяг. Обабіч — корови з телятами, коні з жеребятами, слуги доять овець і корову. Символ родючості, циклу життя.

Середній фриз — птахи на пагонах аканта, квіти з емаллю, мереживо орнаменту. Нижній: драматичні сцени — грифони терзають оленів, леви — верблюдів, фантастичні звірі в битві. Кожна фігурка — до 2 см, анатомічно точна, з динамікою полювання.

Трубки-джгути розділяють яруси, левові голівки — застібки. Це не просто прикраса: космогонічна модель світу — небо, земля, підземний світ.

Таблиця базується на даних uk.wikipedia.org. Ця структура підкреслює майстерність: понад 100 фігурок, припаяних штифтами.

Техніка та майстерність давніх ювелірів

Грецькі тореути з Афін чи Пантікапейного майстерні творили диво: лиття за воском, карбування, зернь, скань, емаль. Золото 958 проби блищить, як перше сонце. Кожна деталь — від крилевих грифонів до пелюсток — свідчить про синтез: скіфський заказ, еллінська точність.

Порожнисті трубки, плоскі обойми з лотосами — все функціонально й естетично. Пектораль носили на грудях, закриваючи плечі, символізуючи владу. Аналогів немає: унікальна, як Tutанхамонова маска.

Сучасні копії — від Лобортас (25 млн грн) до позолоти — оживають минуле. Оригінал, оцінений у 150 млн доларів, не виїжджає з України.

Символіка та інтерпретації золота пекторалі

Що ховають рельєфи? Мозолевський бачив “синтез скіфо-античної думки”: портрети царя-жерця, міфічні битви. Дехто вбачає карту Скіфії — контури Чорного моря, Крим. Інші — календар: 16 місяців, зодіакальні тварини. Центральна сцена — ритуал ініціації, де хустро стає “одягом безсмертя”.

Космогонія: верх — боги й люди, середина — природа, низ — потойбіччя. Грифони — охоронці, леви — сила. Для скіфів без писемності це була енциклопедія світу.

Дослідження тривають: Юрій Полідович аналізує “шлюбних коників”, нові гіпотези з 3D-сканів. Пектораль — місток до скіфської душі.

Інші скарби Товстої Могили

Пектораль — вершина айсберга. Цариця мала гривню з левом-мисливцем, скроневі підвіски з богинею, 11 перснів. Дитина — міні-копії. Коні в золотих нашийниках, слуги з ритуальними ранами. Навершя корогв з оленями, бронзовий посуд.

• Золота збруя коней: пластини з грифонами, срібні деталі — символ статусу.
• Прикраси цариці: браслети шириною 5 см, емальовані квіти — елітний імпорт.
• Господарські артефакти: казан, сковорідка — побут еліти.
• Ритуальні жертви: слуги, коні — віра в потойбіччя.

Ці знахідки малюють портрет: багата знать, грецькі впливи, жорстокі звичаї. Всі — в музеях, доповнюючи пектораль.

Доля знахідки: від степу до скарбниці

Після знахідки — сенсація: виставки в Москві, Києві. Спроби Ермітажу забрати скарб провалилися. У 2006 повернулася до Дніпра на копії, у 2021 — ювілейна експозиція. Війна евакуювала оригінал: безпека понад усе. Копії мандрують світом, заробляючи для України.

Сьогодні пектораль — символ: на монетах, банкнотах, гербах. Туристи їдуть до кургану — меморіал у степу кличе. Вона нагадує: українська земля ховає корені тисячоліть.

Степ Товстої Могили досі кличе новими таємницями. Кожна деталь пекторалі шепоче про царів, битви, вічність. Цей блиск не згасає — він освітлює шлях від минулого до сучасності, нагадуючи про силу спадщини.