Густі ліси України, де колись лунали постріли та шелест листя під ногами мисливців, сьогодні мовчать через тінь воєнного стану. У квітні 2026 року полювання в Україні обмежене в більшості регіонів, але не скрізь заборонене повністю – у шістнадцяти областях можливе погодження наказів на сезон 2025–2026, переважно для санітарного відстрілу хижаків і кабанів. Це не розкішне трофейне полювання минулих років, а сувора необхідність: регулювати популяції, що вибухово зросли, боротися зі сказом і захищати поля від набігів.

Обмеження ввели обласні військові адміністрації ще з 2022-го, посилаючись на безпеку – мінні поля, ризик диверсій і потребу в руках на фронті. Та попри це, наказ Міндовкілля №1140 від червня 2025 року встановив ліміти добування: наприклад, до п’яти качок чи однієї лисиці на день для одного мисливця. Коротко: якщо ви в Закарпатті чи Волині – шанси є, але тільки з дозволом; в інших – чекайте перемоги. А тепер розберемося, як це працює на практиці, бо ситуація динамічніша, ніж здається.

Ліси оживають не тільки зеленню навесні – тварини тут панують безтурботно, і це створює реальні проблеми для селян. Лисиці гризуть курей, кабани нищать посіви, вовки крадуть худобу. Полювання стало не хобі, а інструментом виживання екосистеми.

Законодавча основа: як воєнний стан змінив правила гри

Закон України “Про мисливське господарство та полювання” від 2001 року – це фундамент, де чітко прописано терміни сезонів, норми та документи: посвідчення мисливця, дозвіл на зброю, путівку від користувача угідь. Але з Указом Президента №64/2022 про воєнний стан усе перевернулося. Обласні ради оборони почали видавати розпорядження: “Заборонити полювання до скасування стану”, як на Дніпропетровщині чи Рівненщині. Не національний указ, а регіональні акти – ось ключ до розуміння.

Винятки з’являються, коли популяції виходять з-під контролю. Наприклад, стаття 33 Закону дозволяє регулювання чисельності хижаків без сезону – вовків, лисиць, шакалів. У 2025-му Київська ОВА погодила відстріл з 16 жовтня по лютий 2026-го саме проти сказу. Це не “вільне полювання”, а контрольоване: лише з документами, у визначених угіддях, під наглядом екоінспекції. Порушників чекає конфіскація рушниці та суд.

Національний рівень не мовчить: Міндовкілля (mepr.gov.ua) щороку затверджує ліміти, враховуючи таксацію – зимовий облік тварин. Для 2025–2026 норми скромні: один заєць-русак, три куріпки чи п’ять норок на день. Але без погодження ОВА – ніяк. Це баланс між традицією та війною, де кожен постріл – не забава, а крок до стабільності.

Регіональна мозаїка: де можна, а де – ні

Україна – не моноліт: на Заході ліси шепочуть про можливі сезони, на Сході – мовчать під загрозою. Станом на весну 2026-го, у 16 областях дозволено подавати накази на відкриття: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська. Закарпаття відкрило сезон ще в серпні 2025-го – перше після початку війни!

Ось огляд статусів для наочності. Перед таблицею зауважу: дані з офіційних джерел Державної екологічної інспекції (dei.gov.ua), перевірені на квітень 2026. Усе залежить від локальних рад оборони – стежте за оновленнями.

Джерела даних: накази Міндовкілля та dei.gov.ua. Після таблиці поясню: у дозволених регіонах мисливці подають накази до ОВА, чекають погодження – і вперед, але з обмеженнями, як заборона ближче 200 м до сіл чи на мінних полях. У заборонених – тільки браконьєри ризикують, ігноруючи сигнали “Стоп!” від долі.

Екологічний вибух: тварини множаться, поля нищаться

Ліси України перетворилися на казку з надлишком героїв: лисиць побільшало на 416%, вовків – на 50% (до 3465 голів), шакалів – у чотири з гаком рази. Кабани, як танки, громлять пшеничні ниви – фермери рахують збитки мільйонами. Через заборону полювання сказ розквітнув: 1214 осередків у 2024-му, 20% лисиць хворі. Африканська чума свиней підскочила на 880% – кабани-рознощики загрожують свинаркам.

З одного боку, війна дала природі перепочинок: зайці, фазани відновлюються. З іншого – дисбаланс. На Чернігівщині косулі +6% у 2026-му, 15 тисяч голів. Полісся фіксує бум: вовки нападають на худобу, шакали – екзотичний гість з Кавказу – оселилися міцно. Екоінспекції проводять таксацію, але без мисливців моніторинг кульгає.

Це не просто цифри – це реалії сіл, де собаки вартують ночами, а поля огороджують електрикою. Полювання могло б врегулювати, але війна диктує свої правила.

Браконьєрство: гра варта свічок чи кайданів?

Темні ночі приваблюють спокусників: рушниця в руках, і от уже косуль чи лося немає. За незаконне полювання – стаття 85 КУпАП: від 102 до 2040 грн для громадян, до 8500 для посадовців, плюс конфіскація. Значна шкода – кримінал за ст. 248 ККУ: до 130 тис. грн штрафу чи три роки. У 2026-му на Хмельниччині браконьєрів оштрафували на 130 тисяч за лося – червоно-книжника.

• Перше порушення: штраф + вилучення зброї, але можна оскаржити.
• Повторне чи з організованою групою: кримінальна справа, конфіскація угідь.
• Під час воєнного стану: подвоєний ризик – підозра в диверсії, перевірка ТЦК.

Після списку додам: браконьєри не тільки шкодять природі, а й провокують конфлікти. Екорейди з дронами та патрулями полюють на них ефективніше, ніж колись. Не варто – краще чекайте дозволу, бо ліс не пробачить.

Культурні корені: полювання як душа нації

Уявіть козацькі лани: соколи кружляють, шаблі блищать – полювання було школою сили, як у літописах Київської Русі. Князі полювали на тура, зубра, демонструючи вправність. Остап Вишня у “Мисливських посмішках” малював це гумором: “Полювання – то не стріляти, то чекати”. Традиції живі: у Карпатах – полювання з гончими, на Полтавщині – ярмарки трофеїв.

Сьогодні 350 тисяч мисливців – це армія волонтерів: понад 100 тисяч на фронті. Полювання вчить терпінню, як війна – стійкості. Воно не про кров, а про зв’язок з землею: підгодівля звірів зимою, біотехнія. Заборона болить, бо рве нитку предків, але відродиться яскравіше – з кодексом етики, як у проєкті УТМР.

Це більше, ніж хобі – спадщина, де ліс стає катедралом, а постріл – молитвою за врожай.

Перспективи: світло в кінці лісової стежки

Стратегія розвитку мисливства до 2035-го, схвалена Кабміном у 2025-му, обіцяє модернізацію: європейські норми, науковий моніторинг, цифрова видача дозволів. Після перемоги – розмінування угідь, нові сезони без обмежень. Уже в 2025-му п’ять областей відкрили двері, десять – хижакам. Фермери тиснуть: “Дайте відстріл!” – і отримають.

Мисливці, готуйте рюкзаки: популяції переповнені, ліміти чекають. Війна навчила цінувати кожну мить у лісі, де тишина – перемога. А тварини? Вони теж чекають балансу, бо природа не терпить порожнечі. Тож тримайте порох сухим – завтра ліс покличе знову.