Спекотний серпень 2024 року в Парижі вибухнув оваціями, коли 20-річний черкащанин Ілля Ковтун застиг на паралельних брусах у фіналі олімпійських вправ. Його потужні розмахи, ніби крила могутнього орла, принесли срібну медаль – першу для України в гімнастиці на тих Іграх. Народжений 10 серпня 2003-го в Черкасах, цей хлопець з дитинства кружляв у повітрі черкаських залів, а нині, з 2025 року, носить хорватське громадянство, готуючись до міжнародного дебюту під новим прапором у липні 2026-го.

Шлях Ковтуна – це суміш неймовірних польотів і гострих падінь. Від юніорських подіумів до вершин світу, від Токіо до Парижа, він став символом українського таланту в спортивній гімнастиці. А зміна громадянства додала драматичного присмаку: війна, логістика, підтримка – все це змусило його шукати нові обрії в Осиеку. Сьогодні, на весну 2026-го, Ілля лідирує в клубних турнірах, як-от німецькій Top 12 з Franconville, і чекає моменту, коли знову засяє на глобальній арені.

Його сила не лише в м’язах, а в наполегливості: тренування двічі на день, по 3-4 години, фокус на багатоборстві та брусах. Елемент “Ковтун” у Кодексі FIG – задній кидок з верхнього хвату з поворотом – увійшов у 2021-му, підкреслюючи його інноваційний стиль. Розберемо, як цей гімнаст еволюціонував від черкаського малюка до зірки світового рівня.

Ранні роки: перші сальто в черкаських залах

Черкаси, сонячне місто на Дніпрі, стали колискою таланту Іллі. У трирічному віці батьки записали його до ОДЮСШ “Олімпія” – туди ж ходила старша сестра. Тренер помітив хлопчика одразу: гнучкий, координований, з природним балансом. Перші роки минали в іграх з м’ячем і базовими переворотами, але скоро Ковтун освоїв складніші елементи.

До 10 років він уже блищав на регіональних змаганнях. Переїзд до Києва в підлітковому віці став переломним: тут Ірина Надюк (Горбачова), його головна наставниця, взялася за справу. Вона не просто вчила техніку – формувала характер. “Тренуйся, ніби завтра Олімпіада”, – повторювала вона. Ці слова загартували Іллю перед юніорськими битвами.

У 2017-му, у 14 років, дебют на міжнародній арені: перші медалі в юніорських турнірах. Родина підтримувала – батьки, Юрій та мама, стали опорою. Хобі Іллі: музика, прогулянки, допомога іншим. Філософія проста: “Насолоджуйся моментом”. Це допомогло пережити тиск.

Юніорський бум: медалі, що відкрили двері

2018 рік вибухнув золотом на юніорському ЧЄ в Глазго – паралельні бруси. Ілля першим виконував комбінації з високою складністю, набираючи 14 балів. Наступного року, ЧС у Дьйорі: бронза в багатоборстві, срібло команди. Це був прорив – Україна повернулася в еліту юніорів.

Його стиль вражав: динамічні переходи, мінімальні паузи. На Європейських юнацьких олімпійських фестивалях – чотири золота. Загалом, 14 медалей на юніорському рівні, включно з шістьма на ЧЄ юніорів. Конкуренти казали: “Ковтун – машина”. А він скромно: “Просто люблю летіти”.

Цей період заклав основу. Майстер спорту міжнародного класу з 2018-го, Заслужений майстер спорту – 2021-го. Перехід до дорослих у 2021-му став логічним, бо юніорські подіуми стали тісними.

Доросла арена: ЧС і Кубки світу як трамплін

Дебют senior – ЧЄ 2021 у Базелі: бронза в багатоборстві. Олімпіада в Токіо (2021): 11-е в all-around, 7-е команди. Не медаль, але досвід. 2022-й: срібло на брусах ЧЄ Мюнхен, чистий хет-трик золотом на Кубках світу (Коттбус, Доха, Каїр, Баку).

ЧС-2021 Кітакюсю: бронза all-around – перша для України на такому рівні. 2023 Антверпен: срібло all-around (найвищий результат для українців), 5-е на брусах. Загалом, 25 золотих на World Cup/Challenges. Перед таблицею медалей варто зазначити: ці перемоги не випадкові, бо Ілля домінував у брусах і ковзках.

Джерела даних: en.wikipedia.org, gymnastics.sport. Ця таблиця ілюструє домінування – понад 40 медалей.

Європейський король: 2024-й як пік форми

Ріміні 2024: золото на брусах і перекладині, команда – перша. Україна кваліфікувалася першою в Париж. Олімпіада: 4-е all-around (86.165), 4-е ковзки, срібло брусів (15.500) – лише 0.1 від золота. “Не зрозумів одразу”, – зізнався Ілля в інтерв’ю Suspilne.

Його програма на брусах – шедевр: елемент Ковтуна, комбінації D-E складності. Фанати прозвали “секс-символом Олімпіади” за харизму. Після Парижа – золото в Копері, Осиеку, Каїрі.

Поворотний момент: зміна громадянства на тлі війни

Причини: від логістики до безпеки

З 2022-го Ілля в Осиеку – клуб Sokol Osijek. Війна зруйнувала тренування в Україні: бомбардування, брак фінансів. “Люди тут раділи моїм перемогам більше”, – казав у хорватському інтерв’ю 2025-го. Тренерка Ірина Горбачова теж переїхала. У січні 2025-го документи на громадянство, липень – схвалення FIG.

Україна не дала згоду, тож карантин до 10 липня 2026-го. Ілля: “Шляху назад немає”. Критика від Гутцайта: “Зрада”. Але спортсмен наголошує: сім’я в безпеці, фокус на кар’єрі.

Реакції: від гніву до розуміння

Українські фанати розділилися: хтось обурений, хтось співчуває. “Нормальна реакція на тлі ситуації”, – відповів Ковтун у грудні 2025-го. У Хорватії – герой. Розсміявся на питання про “шлях назад” у свіжому інтерв’ю.

Хорватський етап: клубні тріумфи та очікування

2025-й: національні чемпіонати Хорватії, перемоги. 2026: лідер Franconville у Top 12 – дебютна перемога в лютому, високі бали на перекладині (13.333). Тренування в KTV Straubenhardt (Німеччина). Дебют на ЧЄ Загреб – мрія.

Ілля вивчив хорватську, інтегрувався. “Чекаю 2026-го”, – пише в Instagram. Перспективи: ОІ-2028, ще медалі. Герої – Верняєв, Радівілов – надихають.

Його шлях нагадує політ: іноді турбулентний, але завжди вгору. У 2026-му світ гімнастики чекає повернення Ковтуна – хорватського, але з українським серцем. Що принесе Загреб чи наступні ЧС? Атмосфера наповнена передчуттям нових розмахів.